Годинник почуттів - Кирило Легович

  Він байдуже відхрестився далі вести діалог. Протягом дня  Костя не намагався згадувати про цю розмову і про Кіру. Навіть коли на святкуванні Анна намагалися  підбурити його, то він вередливо, як мале дитя, надував щоки й переводив тему на іншу розмову, закриваючи попередню дурнуватим сміхом, який робив його невдалий жарт таки розважальним.  

   Вихідні минули, і настали останні дні перед змаганнями. Коли Кіра зайшла до класу, то в її очах палала агресія: минулого дня  Соломія розповіла, що на день народжені Кості Аня одно говорила про Кіру як найкращу пару для хлопця. Почувши це, сором, який її спочатку охопив, змінився на величезну злість у бік кращої подругу. 

-Привіт, Кіро! - з посмішкою привіталася з подругою Аня, намагаючись її обійняти. 

-І тобі добрий день!- зі злістю промовила Кіра, дивлячись на Аню злими, палаючими очима. - Ти взагалі у своєму розумі? Я з тобою поділилася одкровенням, а ти на все селище тут усім розповідаєш?  

Подруга одразу вчула у чому річ. У її тонкому голосі знову зачулися нотки поменшання гучності.  

-Стоп, Кіро, не кричи. Заспокойся. Це все план… 

-Який ще в збіса план?  

-Фрукт майже дозрів, залишилося тільки надати трохи добрив, і все - він наш! 

-Що? 

Очі Кіри все ще палали від злості. Вона була ладна зараз ними спалити подругу.  

-Сьогодні як прийдемо додому, будемо грати в одну гру. 

-Яка ще гра, Аню? 

-Хто програє, той виконує бажання. 

-Заради Бога, подруго, признайся, що ти вже задумала... 

-Ти ж любиш сюрпризи? Ото буде тобі один. 

Посмішка Анни  вказувала, що подруга не признається в задумі. Вона могла зараз же розпочати скандал, виясняти відносини і поведінку своєї сусідки по парті, яка дозволяє багато того, на що Кіра не наважилася б і не наважилася, коли буквально нещодавно Анна мала почуття до одного хлопця.  

-Добре тоді, нехай! Але я все одно на тебе все ще сердита!  

Вже вечорі, коли дівчата повчили уроки, вони  списалися в чаті, щоб  почали грати в гру  на бажання. Анна запропонувала подрузі, для зручності, зідзвонитися. 

-Ань, ми будемо грати? - почала Кіра, не приховуючи свого бажання одразу закінчити розмову.  

-Так будемо. Відгадайте мій улюблений колір. 

-Що ти замислила? Наче фіолетовий. 

-А ось і ні! Жовтий. 

-А ну точно... 

-Ти програла, тому повинна виконати бажання. 

Кіра сильно стиснула телефон в руці. Вона була за крок до того щоб накричати на подругу. 

-Що за дурня виходить. Ах, бісова ти жінка.    О’кей. Валяй своє бажання. Надіяюсь воно нормальне.  

Анна промочила горло, на хвильку зважила всі шальки терезів, і таки заговорила: 

-Запропонуй Кості зустрічатися. 

-Ти там вдарилась? - крикнула у слухавку дівчина. - Ні, Аню! Я не буду це виконувати! 

-Ти хочеш, аби Костя був твій? 

-А давай зараз ми зіграємо в мою гру. Також на бажання. Якби я тобі загадала написати твоєму, як ти там казала, “тому самому” те ж, що ти мені. А? Аню? Запропонуй з квасолі-бараболі зустрічатися. 

-Ти тут мені не приплітай мої проблеми до твоїх. Не переч, а роби, що я кажу! 

Дівчина противилася виконувати забаганку подруги. Але в її душі виник зухвалий інтерес. Якщо щось піде не по плану, то вона може списати все на жарт чи те ж виконання бажання, а як ні... 

 -Кірооо! Ти тут? 

-Ех... 

-Тоді виконуй, що я кажу! Можеш навіть сказати, що то бажання, якщо все піде не по плану. Кіро, повір, це спрацює. 

-Я тебе ненавиджу! 

-І я тебе люблю. 

-Я трохи сумніваюся в цьому… Добре, я погоджуся. Хай йому грець, бажання треба ж виконувати. Але тільки щось піде не так, я тебе приб’ю! 

-На весіллі мені це нагадаєш. 

-Йди до трьох сосен! 

-Тільки мені відправиш скріни листування! 

-Ой, а куди ж без цього! Може ще ти з моєї сторінки писатимеш йому?  

-Ідея гарна, але він розкусить. Все, чекаю на результат. Цьомаю! 

Аня поклала слухавку. За нею лайкою Кіра  почала думати як виконати бажання. Це повне безглуздя як саме бажання, так і гра. Вона відкрила спільний чат з Костею в Інстаграмі.   

     -Привіт. Давай будемо зустрічатися 

Кіра сіла над цим повідомленням, чекаючи відповіді. Минуло майже десять хвилин і, нарешті, Костя прочитав це повідомлення. У душі Кіра відчувала тривогу. Вона хвилювалась і одразу боялася хоч якоїсь відповіді хлопця. “Ні, я її таки вб’ю!”. 

   Коли Костя побачив повідомлення, то по його тіло пройшли мурашки. Він не знав, що відповідати. Хлопець міцно стиснув телефон. Він думав над своєю відповіддю, аж до поки в нього не з‘явилися докори сумління. “А чи точно це пише Кіра? Можливо це хтось з її подруг?”. Ці думки враз дали написати рішучою відповідь: