Метафізика - Арістотель

можливого не стосуються здатності, [35] натомість все, що говориться щодо здатності, говориться відносно першого її значення, [1020α] [1] a саме, здатності як джерела зміни в іншому або самій речі, оскільки вона береться як інше. Бо все інше називається здатним або тому, що щось інше має таку здатність щодо нього самого, або тому, що її не має, або тому, що має її певною мірою. Те саме стосується і неможливого. Тож головне визначення [5] здатності у першому значенні було б таким: джерело зміни в іншому або самій речі, оскільки вона береться як інше.

13

Кількістю називається те, що ділиться на складові, з яких обидві або кожна є за своєю природою щось одне і щось «це». Таким чином, кількість є множиною, якщо вона лічиться, і величиною, якщо вона вимірюється. [10] Називається ж множиною те, що здатне ділитися на несуцільні частини, а величиною — те, що на суцільні. Із величин те, що є суцільним в одному вимірі, є лінія, у двох — ширина, у трьох — глибина.

Одні [15] кількості називаються так самі по собі, інші — в побіжному сенсі, наприклад, лінія є певна кількість сама по собі, а «освічене» — побіжно. Серед тих речей, що є кількістю самою по собі, одні є такими за своєю сутністю, як-от певною сутністю є лінія (адже у визначенні того, чим є лінія, присутня «певна кількість»), інші є станами й властивостями [20] такої сутності, як-от численне і нечисленне, довге і коротке, широке і вузьке, високе і низьке і таке інше. Також велике і мале, більше і менше, самі по собі й коли про них говориться щодо одне одного, [25] є станами кількості самі по собі; однак такі імена також переносяться на інші [речі]. Із тих, що називаються кількостями побіжно, одні так називаються в тому самому значенні, в якому було сказано, що кількістю є освічене й біле, тому що певною кількістю є те, чому вони притаманні, наприклад, рух і час; також про останні говориться як про певні кількості [30] і як про суцільні предмети, оскільки ділиться те, у зв’язку з чим вони виявляють себе. Я маю на увазі не те, що рухається, а пройдену відстань; адже оскільки відстань є кількістю, то і рух є кількістю, а відповідно час є кількістю, тому що кількістю є рух.

14

Якістю називається в одному значенні відмінність у сутності, наприклад, людина є твариною певної якості, оскільки є двоногою, а кінь — оскільки чотириногою, [35] і коло є фігурою певної якості, оскільки не має кутів, тому що відмінність у сутності і є якістю. [1020β] [1] Отже, в одному значенні якістю називається відмінність у сутності, в іншому — нерухоме та математичні предмети; так, числа мають певну якість, наприклад, складні й такі, що мають не лише один вимір, а натомість подібні [5] до площини й тіла (це числа помножені на себе двічі або тричі), та загалом це те, що належить до сутності чисел, окрім кількості; адже сутність кожного числа — це те, що воно є один раз, наприклад, сутність шести — не те, що воно є двічі чи тричі, а один раз: бо шість — це один раз шість. Також якістю називається все те, що є станами й властивостями сутностей, які перебувають у русі, наприклад, тепло і холод, [10] білість і чорнота, важкість і легкість тощо, зі зміною чого кажуть, що і тіла змінюються. Крім того, про якість говориться щодо чесноти і пороку та взагалі зла і блага.

Отже, про якість можна говорити у двох значеннях, одне з яких — головне; у першому значенні [15] якість — це відмінність у сутності (і до цього належить якість у числах; адже це теж певна відмінність сутностей, але не таких, що рухаються, або взятих як такі, що рухаються); по-друге, це стани й властивості речей, що рухаються, й узятих як такі, що рухаються, та відмінності у рухах. До цих станів і властивостей належать чеснота і порок; адже вони вказуються на відмінності в русі й діяльності, відповідно до яких речі, що перебувають у русі діють гарно чи погано або зазнають гарної чи поганої дії чогось. Справді, те, що може рухатися або діяти отак є добрим, те, що протилежним чином, — лихим. Переважно благо і зло означають якість у живих істот, а серед них здебільшого в тих, що мають [25] здатність робити вибір.

15

Відношенням називається, наприклад, відношення подвійного до половини, потрійного до третини і взагалі того, що в декілька разів більше, до того, що в декілька разів менше, того, що перевершує, до того, що перевершене; також відношенням називається відношення того, що нагріває, до того, що нагрівається, того, що здатне різати, до [30] того, що можна відрізати, і загалом того, що здатне діяти, до того, що здатне зазнавати дії; а також того, що вимірюється, до міри, того, що пізнається, до знання і того, що сприймається чуттями, до чуття.

У першому випадку ідеться про числове відношення (або взагалі, або визначене) до інших чисел чи до одиниці; наприклад, подвійне відносно одиниці є визначене число, а багатократне [35] як число відносно одиниці є невизначене, тобто не є таке чи таке; [1021α] [1] те, що в півтора раза більше, щодо того, що в півтора раза менше, є числове відношення до визначеного числа; відношення правильного дробу до неправильного — невизначене відношення, як-от багатократного до одиниці; те, що перевершує, до того, що перевершено, є взагалі невизначеним за числом; [5] адже число є сумірним, а до несумірного число не застосовується; адже те, що перевершує, відносно того, що перевершено, становить стільки ж і ще дещо, а останнє є невизначеним, бо цей надлишок може бути і рівним, і нерівним тому, що перевершено.

Отже, всі ці відношення виражаються в числах і є властивостями чисел, а також — в інший спосіб — виражають рівне, подібне й тотожне (всі вони співвіднесені з одним; бо тотожним є те, що має одну й ту саму сутність, подібним — те, що має одну й ту саму якість, рівним — те, що має одну й ту саму кількість; тож одне є начало і міра числа, а всі ці відношення виражаються в числах, лише не в один і той самий спосіб).

Відношення між тим, [15] що діє, і тим, що зазнає дії, обумовлене здатністю діяти