Метафізика - Арістотель
Отже, у вказаних випадках про попереднє [30] говориться у такому сенсі; натомість у пізнанні про попереднє говориться в іншому сенсі — як і про попереднє взагалі. Проте тут є відмінність між попереднім із точку зору логіки і попереднім з точки зору чуттєвого сприйняття. Адже з точки зору логіки попереднім є загальне, натомість з точки зору чуттєвого сприйняття — одиничне/окрема річ. Також з точку зору логіки атрибут, що приписується, передує цілому [35], наприклад, «освічене» передує «освіченій людині», адже поняття не буде цілим без частини, хоча, з іншого боку, не може бути «освічене» без існування когось освіченого.
Отож, одні речі називаються попередніми й подальшими в такому значенні, другі — згідно з природою і сутністю, тобто ті, що можуть існувати без інших, натомість останні без перших не можуть; цим розрізненням користувався Платон. Оскільки ж слово «бути» [5] вживається в багатьох значеннях, то, по-перше, попереднім є субстрат, а тому і сутність, по-друге, залежно від точки зору можливості чи дійсності попередніми є різні речі. Адже одні передують потенційно, а другі — дійсно, наприклад, потенційно половина лінії передує цілій, частина — цілому, а матерія — сутності, в дійсності [10] ж вони є пізнішими, адже лише з руйнуванням цілого, вони можуть існувати в дійсності. Певним чином все, що називається попереднім і подальшим, говориться у цьому значенні, адже одні речі не потребують інших в тому, що стосується їх виникнення, наприклад, ціле не потребує частин, інші ж — у тому, що стосується їх знищення, наприклад, частини не потребують цілого. І так само в інших випадках.
12
Здатністю (dýnamis) називається джерело руху або зміни, що міститься в чомусь іншому або в самій речі, але оскільки вона береться як інше. Наприклад, будівельне мистецтво є здатність, що не міститься в тому, що будується, натомість мистецтвом лікування як здатністю може володіти і той, хто лікується, але не тому, що він лікується. Отже, загалом здатністю називається джерело зміни або руху, [20] що міститься в іншій речі або в самій речі, оскільки вона береться як інше, а також зміна, що спричинюється через іншу річ або саму річ, взяту як іншу. Адже ми говоримо, що щось здатне чогось зазнавати, саме тому, що щось зазнає чогось, про що б не йшлося; хоча інколи ми так говоримо, лише коли йдеться про зміни на краще. Далі, говорять про здатність вдало завершити якусь справу відповідно зі своїм наміром; адже інколи про тих, хто просто кудись пішов, чи щось сказав, але не вдало чи не так, як намірявся, ми не говоримо, що вони здатні говорити чи ходити. Те саме стосується здатності чогось зазнавати. Крім того, здатністю називається стан, через який речі є цілковито несприйнятливими, або незмінними, або не легко змінюються на гірше; адже речі ламаються, розбиваються, згинаються і взагалі руйнуються не тому, [30] що вони мають таку здатність, а тому що не здатні опиратися і їм чогось бракує. Натомість непіддатливими до таких дій є речі, що лише трохи зазнають їхнього впливу через здатність і змогу, а також певний свій стан.
Оскільки здатність має стільки значень, то також можна назвати якусь річ здатною в одному сенсі, якщо вона є джерелом руху і зміни (адже [35] те, що може зупиняти також є здатним) в чомусь іншому або в самій собі, але оскільки вона береться як інше. В другому сенсі її можна також назвати здатною, якщо щось інше має таку здатність стосовно неї самої; [1019β] [1] в іншому сенсі річ можна назвати здатною, якщо вона має здатність змінюватися, переходячи у щось чи то гірше, чи то краще. Адже навіть те, що знищується, схоже, є здатним знищуватися, принаймні воно не знищувалося б, якби це було неможливим; проте воно має певну [5] схильність, причину і начало такої події. Отож, щось здається здатним або тому що володіє чимось, або тому що позбавлене чогось. Якщо ж позбавленість, або втрата, є в якомусь сенсі володінням, то лише за фактом володіння все було б здатним, так що річ була б здатною, тому що має певну властивість і начало і тому що має його позбавленість, звичайно, якщо має сенс говорити про те, що можна [10] мати позбавлення. У третьому сенсі річ є здатною тому, що щось інше чи вона сама як інше не має здатності чи начала, щоб зруйнувати її саму. Крім того, все це є здатним уже лише тому, що може відбутися чи не відбутися, або відбутися чи не відбутися вдало. А така здатність властива також неживим речам, наприклад, музичним інструментам; так, про одну ліру говорять, [15] що вона здатна звучати, про іншу — що ні, якщо вона не милозвучна.
Нездатність є втрата здатності і такого начала, про яке йдеться, — або взагалі, або тим, чому природно їх мати, або тоді, коли вже було б природно їх мати; адже кажучи, що не здатні мати нащадків хлопчик, чоловік та євнух, ми б мали на увазі не одне й те саме. Далі, і одній, і другій здатності [20] — рухати і вдало рухати — відповідає протилежна нездатність. І нездатними називаються одні речі — через таку нездатність, інші — в іншому сенсі, а саме, в сенсі можливого й неможливого. Неможливим є те, протилежність чого необхідно є істинною (наприклад, неможливо, щоб діагональ була сумірною, [25] тому що таке твердження є хибним, а його протилежність є не тільки істинною, але й необхідно, щоб діагональ була несумірною; тож те, що вона є сумірною, є не тільки хибним, але й хибним із необхідністю). Протилежне ж неможливому, тобто можливе, маємо тоді, коли не необхідно, що протилежне йому було хибним, наприклад, сидіти для людини можливо, адже [30] не сидіти не є необхідно хибним. Отже, можливе в одному сенсі, як було сказано, означає те, що не є з необхідністю хибним, в другому — те, що є істинним, в третьому — те, що може бути істинним. У переносному значенні ж про «здатність» говориться в геометрії[67].
Тож такі значення
