Метафізика - Арістотель

тяжка»), [30] і також примус є певною необхідністю (як і Софокл каже: [31] «Проте сила змушує мене це зробити»). І, здається, думка, що необхідність є чимось непохитним, вірна, бо необхідність протилежна руху, що чиниться за вільним вибором та обдумано. Далі, про те, що не може бути інакше, ми кажемо, що необхідно, щоб воно було [35] так; а від цього значення необхідного походять і всі інші значення. Адже вимушеність щось робити або зазнавати називають необхідною тоді, [1015β] [1] коли через примус неможливо діяти за власним бажанням, оскільки те, що не дозволяє діяти інакше, і є необхідністю. І так само щодо того, що сприяє життю і благу; адже коли в одному випадку — благо, [5] в другому — життя й існування неможливі без певних умов, то ці умови є необхідними, а така причина — певною необхідністю. Крім того, до необхідного належить доказ, бо якщо щось незаперечно доведено, то не може бути інакше. І причиною тут є засновки, тобто те, з чого складається умовивід: якщо те, про що вони говорять, не може бути інакше.

Отож для одних речей [10] причиною необхідного є щось інше, для других — ні, а натомість завдяки ним інше стає необхідним. Тому в первинному й власному значенні необхідне є чимось простим, воно не може бути багатоманітним, тобто не може бути так і інакше, адже тоді-то воно й було б багатоманітним. Отже, якщо існують якісь вічні й нерухомі речі, [15] то їх не стосується ніяке насильство і ніщо супротивне їхній природі.

6

Єдиним називається те, що є єдиним побіжно, і те, що є єдиним саме по собі. Побіжно єдиним є, наприклад, «Кориск і освічене» і, відповідно, «освічений Кориск» (бо одне й те саме сказати «Кориск і освічене» та «освічений Кориск»), а також «освічене і [20] справедливе» та «освічений Кориск і справедливий Кориск». Адже все це називається єдиним побіжно, «справедливе й освічене» — тому що вони поєднані з однією сутністю, «освічене» й «Кориск» — тому що одне поєднане з іншим; так само і «освічений Кориск» певним чином єдиний з «Кориском», тому що одна [25] з частин поєднана з іншою у виразі, тобто «освічене» — з «Кориском». А «освічений Кориск» єдиний зі «справедливим Кориском», тому що частина обох виразів поєднана з тим самим єдиним. Так само й стосовно роду та якогось із загальних імен говориться щось у побіжному сенсі, наприклад, «людина» є те саме [30] що й «освічена людина», тому що до людини як єдиної сутності додається «освічене», або тому що одне і друге поєднані як побіжні властивості з чимось іншим, наприклад, з Кориском. Проте і те, і друге поєднані з ним у той самий спосіб, а натомість одне, мабуть, як рід і входить у сутність, друге — як стан або прояв сутності.

Отже, у такий спосіб говориться про єдине, коли мається на увазі єдине побіжно. А з того, що називається єдиним саме по собі, одні речі так називаються, тому що є зв’язаними, як-от жмут — завдяки зав’язці та дерево — завдяки клею; [1016α] [1] також лінія, навіть якщо вона викривлена, але суцільна, називається єдиною, як і кожна з частин тіла, наприклад, нога і рука. Суцільним же самим по собі є все те, що є єдиним не через дотик; бо якщо покласти шматки дерева, так щоб вони торкалися одне одного, то вони не будуть єдиним від природи: ні дерево, ні тіло, ані щось інше суцільне. Отже, єдиним називається взагалі суцільне, [10] навіть якщо воно має залом, та більшою мірою те, що не має заломів, як-от гомілка чи стегно більшою мірою, ніж нога, тому що рух ноги може бути не єдиним. І пряма лінія більшою мірою єдина, ніж ламана. Ламану ж і ту, що має кути, ми називаємо то єдиною, то не єдиною, тому що її рух може бути як одночасним, [15] так і неодночасним. Натомість рух прямої лінії завжди одночасний, і жодна її частина будь-якої величини не перебуває в спокої, коли інша рухається, як у випадку ламаної.

Далі, в іншому значенні щось називається єдиним, коли субстрат є нерозрізнимим за видом; а нерозрізнимий він у тих речей, вид яких є неділимим для чуттєвого сприйняття; під субстратом же [20] мається на увазі або перше, або останнє, тобто кінець. Адже єдиним називають і вино, і воду як нерозрізнимі за видом, і всі рідини (наприклад, олію, вино) і все, що плавиться, оскільки у всіх останній субстрат є тотожним, бо все це вода і повітря.

Єдиним називається також те, що має один рід, [25] хоч і відрізняється протилежними видовими відмінностями. І все це називається єдиним, тому що єдиний рід є субстратом відмінностей (наприклад, кінь, людина, собака є щось єдине, оскільки всі вони є живими істотами). І певним чином усе це є подібним, як одна матерія. Ці речі іноді називаються єдиним у такому сенсі, іноді ж у тому сенсі, що тотожним вважається вищий рід: [30] якщо це останні види роду, то тотожним вважається вище за них, наприклад, рівнораменний і рівнобічний трикутники є та сама фігура, оскільки обидва є трикутники, хоча самі трикутники не є тотожними.

Далі, єдиним називаються речі, коли визначення, що виражає чимбутність одного не відрізняється від визначення, що виражає чимбутність іншого (хоча саме по собі [35] будь-яке визначення ділиться). Таким чином навіть те, що зросло і зменшується, є єдиним, тому що єдиним є визначення, як-от у випадку площин визначення виду є єдиним. [1016β] [1] Узагалі найбільшою мірою єдиним є те, думка про що, маючи на увазі чимбутність, є нероздільною і не може відокремити нічого ні за часом, ні за місцем, ні за визначенням, а серед цих найбільшою мірою те, що є сутностями. Адже взагалі єдиним називається те, що не може бути розділеним як таке, [5] наприклад, якщо людина як така не може бути розділеною, то це єдина людина, якщо ж тварина як така — то це єдина тварина, якщо ж величина — це єдина величина.

Отже, більшість речей називаються єдиним, оскільки щось інше, що вони або роблять, або мають, чого вони або зазнають, або стосуються, є єдиним, але насамперед називається єдиним те, сутність чого є єдиною — єдиною або в сенсі суцільності, або за видом, або за визначенням. Адже ми [10] рахуємо як більше, ніж одне, або те, що не є суцільним, або те,