Метафізика - Арістотель

чого щось складається як із матерії, і це говориться у двох значеннях — або стосовно першого роду, або стосовно останнього виду, як-от, з одного боку, все що, плавиться, утворюється з води, з іншого — статуя створена з міді; по-друге, походити від чогось як від [30] першого начала, що рухає (наприклад, через що сталася битва? Через лайку, тому що з неї почалася свара й відбулася битва); по-третє, бути складовою того, що складається з матерії й форми, як-от частини — із цілого, вірш — із «Іліади», а камені — з будинку; адже форма є метою, а завершене — те, що досягло мети. [35] Те, що як вид із частини, наприклад, людина — із двоногого, а склад — із букви; адже це має інший сенс, ніж статуя з міді, [1023β] [1] бо складна сутність є з матерії, проте і вид є з матерії виду. Отже, в одних випадках вираз «бути з чогось» вживається у вказаних значеннях, в інших мається на увазі, що якийсь із цих способів стосується частини іншої речі, наприклад, дитина походить від батька й матері, [5] рослини — із землі, оскільки в обох випадках ідеться про походження із якоїсь частини цих речей. Також вираз ék («з») означає бути після чогось у часі, наприклад, за (ék) днем — ніч, за (ék) ясною погодою — буря, тому що одне після одного. Із цих випадків в одних так говориться, тому що щось переходить із одного стану в інший, як у тільки-но наведених прикладах, натомість в інших — просто тому, що одне за одним іде у часі, наприклад, за (ék) рівноденням відбулося плавання, оскільки воно відбулося після рівнодення; за (ék) Діонісіями ідуть Фаргілії, оскільки вони ідуть після Діонісій.

25

Частиною називається в одному значенні те, на що так чи інакше може бути розділена певна кількість (адже те, що віднімається від кількості як такої, завжди називається її частиною, так, у певному сенсі два можна назвати частиною трьох); в іншому ж значенні, частинами називаються тільки рівні частини, на які може бути поділена кількість; тому два, з одного боку, можна назвати частиною, з іншого — ні. Далі, те, на що можна розділити вид, не зважаючи на кількість, також називається частинами — частинами виду; тому про види говорять, що вони є частинами роду. Те, на що ділиться або з чого складається [20] ціле, тобто або форма, або щось, що має форму, наприклад, якщо взяти мідний шар або мідний куб, то і мідь (адже це матерія, якій надана форма), і кут є частинами. Врешті, елементи визначення, яке пояснює, чим є кожна річ, також є частини цілого. Тому рід також називається частиною виду, натомість в іншому значенні [25] вид є частиною роду.

26

Цілим називається те, в чого наявні всі частини властиві йому як цілому від природи, а також те, що охоплює щось, що міститься в ньому, так що разом вони становлять єдине. А це можливо двома способами: або так, що кожна окрема річ є єдиним, або так, що із них усіх утворюється єдине. Адже загальне і те, про що взагалі говорять [30] як про ціле, є загальним в тому сенсі, що охоплює багато речей, тобто може приписуватися кожній із них, і при цьому кожна з них є чимось єдиним, як-от людина, кінь, бог, адже всі вони — живі істоти. Натомість суцільне і обмежене є цілим тоді, коли вони є чимось єдиним, що складається з багатьох речей, зокрема, якщо вони містяться в ньому потенційно; якщо ж ні, то дійсно. А із самих цих [35] речей цілими є радше природні, ніж створені за допомогою мистецтва, як ми це казали також про єдине[72], позаяк цільність є певною єдністю.

[1024α] [1] Далі, коли кількість має початок, середину та кінець, то в тих випадках, коли розташування не має значення, ми говоримо «весь», натомість там, де має, говоримо «ціле». Там же, де можливо і те, і друге, говорять і «ціле», і «все». Такими є речі, природа яких не змінюється із зміною положення, [5] а форма змінюється, наприклад, віск та плащ. Адже про них говорять і «ціле», і «все», бо їхні властивості дозволяють і те, і друге. Натомість щодо води та будь-якої вологи і також щодо числа вживається слово «все», а от воду «цілою» і число «цілим» не називають, хіба що в переносному значенні. Також стосовно тих речей, про які ми говоримо «все» як про певні єдності, говориться «все» щодо їхніх частин у сукупності: [10] наприклад, «все це число», «всі його одиниці».

27

Про неціле говориться стосовно не будь-якої випадкової кількості, а тоді, коли вона сама ділиться на частини і є цілим. Адже два не є нецілим, якщо відняти одну з одиниць (позаяк відняте й залишок ніколи не є рівними), і взагалі жодне число не є нецілим; адже говорити про неціле має сенс тоді, коли річ [15] зберігає свою сутність. Так, якщо чаша пошкоджена, вона все ще є чашею, натомість число, якщо від нього відняти, вже не є тим самим числом. Окрім того, навіть тоді, коли щось складається не з подібних частин, не завжди можна сказати, що воно є нецілим (приміром, інколи число має неоднакові частини, наприклад, двійку і трійку). Загалом ті речі, в яких розташування не має значення, наприклад, вода або вогонь, не можуть бути нецілими, [20] натомість для цього потрібно, щоб їхнє розташування було обумовлене їхньою сутністю. Далі, річ має бути суцільною. Так, наприклад, гармонія постає з неоднакових частин і залежить від розташування, однак вона не стає такою, щоб її можна було назвати нецілою. Крім того, не всі цілі речі, втрачаючи будь-яку свою частину, стають нецілими, а лише тоді коли втрачені частини є суттєвими і мають певне розташування; наприклад, якщо чаша просвердлена, [25] її не можна назвати нецілою, інша справа, якщо пошкоджена ручка або краєчок; і людина є скаліченою не тоді, коли втратить шматок м’яса або селезінку, а тоді, коли втратить якусь зовнішню частину, і не будь-яку, а ту, що не виросте знову, якщо її відтяти цілком. Тому плішиві не є скаліченими.

28

Про рід говорять, по-перше, тоді, коли йдеться про безупинне виникнення речей, [30] що мають один і той самий вид, як-от кажуть: «поки існує рід людей», тобто «поки безупинно народжуються люди»; по-друге, родом