Небудь-де - Ніл Гейман

— О, це добре, дуже добре, — сказав він і поклав обидва предмети до кишені. А тоді додав: — Гадаю, що порятунок мого життя переважує викрадення мого щоденника. І хоч мене не треба було б рятувати, якби я не подався за тобою стічною трубою, вважаю подальші звинувачення позбавленими сенсу. Твоє життя знову належить тобі.

— З нетерпінням чекаю нагоди знову навідати вас у Замку, — сказав маркіз.

— Не випробовуй свою удачу, друже, — пригрозив Слон, роздратовано махнувши хоботом.

— Не буду, — сказав маркіз, опираючись пориву зазначити, що тільки завдяки постійному випробуванню своєї удачі він і прожив до цієї миті. Він озирнувся й усвідомив, що Сапсан знову таємниче й безпардонно зник у тінях без жодного слова на прощання.

Маркіз ненавидів, коли люди так робили.

Він коротко і ввічливо вклонився Слонові, і маркізове пальто, його славне пальто підхопило уклін і забарвило його, зробило бездоганним, зробило таким, яким міг бути тільки уклін маркіза де Карабаса. Хто б то не був.

Наступний Плавучий ринок проводився в Саду на даху універмагу «Деррі-енд-Томз». Універмагу в цій будівлі не стало ще в 1973 році, але час і простір Спіднього Лондона мали свої незручні домовленості, і сад на даху був ще молодшим і незайманішим, ніж є сьогодні. Люди з Горішнього Лондона (молоді й захоплені розмовою, геть усі, чоловіки й жінки, на широких шаруватих підборах, у вільних барвистих сорочках і схожих на дзвони штанях кльош) не звертали жодної уваги на народ зі Спіднього Лондона.

Маркіз де Карабас пройшов садом, ніби той йому належав, швидко крокуючи в бік рядів з наїдками. Він проминув крихітну жінку, що торгувала трикутними сирними сандвічами, купу яких штовхала у візку перед собою, а також ятку з карі й низенького чоловіка з велетенською скляною мискою смаженої білої сліпої риби, з котрої стирчала довга виделка, поки нарешті не дістався ятки, де торгували Грибом.

— Мені шматок просмаженого Гриба, будь ласка, — сказав маркіз де Карабас.

Чоловік, що прийняв його замовлення, був нижчим за нього, але здавався гладкішим. Він мав ріденьке піщаного кольору волосся і виснажений вираз обличчя.

— Зараз буде, — сказав чоловік. — Щось іще?

— Ні, це все, — а тоді зацікавлений маркіз сказав: — Пам'ятаєш мене?

— Боюся, що ні, — сказав грибовик. — Але дозвольте сказати, що ваше пальто просто чарівне.

— Дякую, — сказав маркіз де Карабас. Він роззирнувся навколо. — А де парубок, що працював тут раніше?

— О, це дуже цікава історія, сер, — сказав чоловік. Від нього ще не пахло вологою, але збоку на шиї вже виднілися невеликі висипи грибків. — Як мені сказали, хтось розповів прекрасній Друзильді з Воронового двору, що наш Вінс має на неї плани, і — можете не вірити, але запевняю вас, що так і було — вочевидь, він надіслав їй конверта, повного спор, з наміром зробити її своєю нареченою в тілі Грибному.

Маркіз зацікавлено звів брову, хоч нічого з почутого його не здивувало. Врешті-решт, він сам розповів про все Друзильді й навіть показав того самого листа. — І вона недобре сприйняла цю новину?

— Боюся, що недобре, сер. Боюся, що ні. Вони з кількома сестрами чекали на Вінса й наздогнали нас по дорозі на Ринок. Вона сказала, що їй треба з ним обговорити дещо делікатне. Його ця новина нібито втішила, і він відійшов з нею вбік, щоб дізнатися, про що мова. Я чекав, що він таки прийде на Ринок і працюватиме цього вечора з нами, але зараз я майже певен, що він не з'явиться. — А тоді він додав трохи тужливо: — Яке справді чудове пальто. Здається, що я теж міг мати подібне в попередньому житті.

— Не маю в цьому сумніву, — сказав маркіз де Карабас, задоволений почутим. Він розрізав свою порцію Гриба й додав: — Але конкретно це пальто абсолютно точно моє.

Виходячи з Ринку, він проминув групу людей, що теж спускалися сходами, і зупинився на мить, щоб кивнути молодій жінці незвичайної вроди. Вона мала довге жовтогаряче волосся і рівний, взірцевий для прерафаелітів профіль красуні, а на звороті її долоні виднілася родима пляма у формі зірки з п'ятьма променями. Іншою рукою вона гладила голову великого скуйовдженого пугача, що стривожено зиркав на світ незвичними для такого птаха яскраво-блакитними очима.

Маркіз кивнув жінці, і вона ніяково на нього подивилася, а тоді відвернулась із виглядом людини, яка аж тепер зрозуміла, що винна маркізові послугу.

Він ще раз привітно кивнув і рушив далі сходами.

Друзильда квапливо пішла за ним. Здавалось, що вона хотіла щось сказати.

Маркіз де Карабас спустився зі сходів раніше за неї. Він спинився на мить і подумав про людей, про речі й про те, як важко щось робити вперше. А тоді, вбраний у своє чудове пальто, він таємничим і навіть трохи дратівним чином ступив у тінь і зник, не сказавши на прощання ані слова.

Примітки

1

Сент-Джонс-Вуд у перекладі означає «Ліс святого Івана». Орел і чаша — традиційні атрибути святого Івана.

2

Англ. відповідно Earls Court, Marble Arch, Blackfiriars, White City, Victoria, Angel, Oxford Circus (тут і далі прим. пер.).

3

Англ. назва відповідно Crouch End, Chalk Farm.

4

Англ. назва Tottenham Court Road Station.

5

Семюель Піпс (1633–1703) — англійський чиновник і автор відомого щоденника, в якому він описав буденне життя своїх сучасників.

6

Англ. назва Knightbridge station.

7

«Зелені рукави» (англ. Greensleeves) — популярна англійська народна пісня.

8

«Великі вогненні кулі» (англ. Great Balls of Fire) — популярна пісня рок-н-рольного виконавця Джеррі Лі Льюїса, записана в 1957 році.

9

Вигадана шпигунка, персонаж британського пригодницького телесеріалу «Месники» 1960-х років.

10

Англ. назва Bank station.

11

Англ. назва Shepherd s Bush station.

12

Англ. назва Monument station.

13

Англ. назва «I'll Never Fall in Love Again».

14

Англ. назва Angel station.

15

Англ. «Cry Me A River».

16

Королівський театр Ковент-Ґарден — театр опери й балету, розташований в однойменному районі Лондона.

17

Англ. назва Barons Court station.

18

Англ. назва Ravens Court station.

19

Ендрю Ллойд Вебер — британський композитор, автор мюзиклів, багаторазовий лауреат різних нагород, включаючи