Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф

Спантеличено поглянувши на штурмовика, Вієм ледь не вилаялася. От чому у всіх людей, як у людей, а їй кожне підвищення приносить лише проблеми?! Отримавши звання під керівництвом Ізбора, вона навіть перевестися без його згоди не зможе. І зараз дівчина не була певна, що підполковник так просто дозволить їй покинути спеціальний загін.

Все ж, через Йор, вони втрьох загрузли в одному болоті. Виходить, Івор діяв на випередження, не бажаючи дарма гаяти час. В принципі, тут були й свої плюси – волелюбний підполковник здавався кращим варіантом, ніж вірні офіцери генеральної верхівки.

Та тільки Реквієм добре пам'ятала слова Кальк про бажання генералів позбутися Ізбора. Отже, їм нічого не коштуватиме прибрати і саму розвідницю, як випадкову жертву через близькість до блондина.

Входячи до кабінету слідом за Іринеєм, дівчина остаточно втратила залишки гарного настрою. Через Івора усі її плани летіли шкереберть, ризикуючи підвести саму Вієм під трибунал. Звісно, в компанії підполковника. Але піднятися на ешафот так скоро вона точно не планувала. Реквієм взагалі не хотіла бути страченою.

Похмуро роззирнувшись, розвідниця з подивом помітила не лише Ізбора, але й Велета. Обидва схилилися над якимось механізмом, але якщо підполковник лише підтримував плетіння незнайомого заклинання, то Переяр налаштовував шестерні в дивному порядку. На мить дівчина навіть задивилася на ювелірну роботу штурмовика, збираючого дивний артефакт, але подумати, що це за пристрій – не встигла.

– Є новини? – запитав Івор, помітивши сотника з Реквієм. Чоловік майже не змінив пози, щоб не порушити магічні лінії, хіба тільки голову підняв.

– Ти навіть не уявляєш, які, – усміхнувся Іриней. – Твоя підлегла справжній скарб практично в усьому, що стосується пошуку інформації.

– Невже? – тепер здивований погляд дістався і самій розвідниці.

– Амулет в залі зібрання генералів, – усмішка Олеся стала вкрай задоволеною, ніби встановлений маячок був повністю його заслугою. – В пасивному режимі стабільного збору, досі не помічений, і з записом усього сказаного за останні декілька місяців.

Подив в карих очах підполковника помітно збільшився, ризикуючи перерости в щось більше. Навіть Велет на мить відволікся від артефакту, вражено поглянувши на Вієм. Це було не просто ризиково – на межі нерозсудливості.

– Здуріти можна... – ошелешено видихнув Івор. – Якщо вони дізнаються – вбити захочуть вже нас обох.

– Ну, їм доведеться для початку зрозуміти, чий амулет, – байдуже знизала плечима Реквієм. – Я ненавиджу залишати сліди, тож крихта моєї, видозміненої енергії зникне одразу, щойно витягну зібрану інформацію з маячка.

Похмуро оглянувши спокійну і навіть розслаблену дівчину, підполковник згадав дещо важливе.

– Розвідку не навчають подібному. Доступ до таких знань має лише булавна та генеральна старшини, а ти молодшим офіцером стала тільки сьогодні! До речі, вітаю з підвищенням. Значок дам за декілька хвилин, ми майже закінчили. Вибач, що не офіційно – якось часу не було.

– Дякую, – Вієм розгубилася через таку стрімку зміну теми, та все ж пояснила: – я практикую маніпуляції аурою з семи років, повноцінно – з дев'яти. Моїми вчителями завжди були найкращі, дякуючи діду. А гроші відкривають купу дверей на шляху до цікавих знань, особливо, коли ти готовий ризикувати задля більшого і вивчати нове. Гадаю, не буде перебільшенням сказати, що моїх знань вистачить і не на таке. В бою я дію дещо грубо, але у справах, де потрібна ювелірне управління власною енергією, я не пасу задніх.

Обдумавши все почуте, Івор усміхнувся. Задоволено, ніби кіт, що об'ївся сметани, й примружився. Здавалося, всі його сумніви стосовно цієї дівчини повільно танули. Як там казав Іриней? Скарб? Він був ладен з цим погодитися. З огляду на все сказане, Ізбор усвідомлював, що тепер точно не поступиться генералам. Не з таким козиром в рукаві, яким виявилася солдат Еар.

– Чому булавна старшина досі не перехопила тебе? – задумливо простягнув чоловік. – З таким хистом до маніпуляцій... це мінімум п'ятий рівень, а з огляду на те, що я бачив під час бою з Йор – взагалі шостий.

Схиливши голову на бік, Вієм не збиралася підтверджувати чи заперечувати його слова. В них було зерно правди, але вона й так вже розповіла забагато. Натомість запитала:

– А чому видатний підполковник, що очолив каральний загін на сході півроку тому й отримав безумовну перемогу над найманцями з Ізяславу, вже тричі відмовився від підвищення до полковника?

Поруч вголос розреготався Олесь, помітивши, як взлетіли брови Івора, а обличчя блондина вкотре ошелешено витягнулося. Переяр теж не стримав усмішки, спостерігаючи за цим невеликим протистоянням. Він розумів, до чого вела дівчина.

Ізбор одразу усвідомив натяк, хоча й не очікував, що їй відомі навіть такі дрібниці. Вієм так само не хотіла повністю підпорядковуватися армії й залишала собі трохи більше свободи, приховуючи навички маніпуляцій. Що б не казали інші, а маніпулятори, починаючи з четвертого рівня і до найвищого – сьомого, в армії цінувались. Просто тому, що мало хто взагалі розвивав вміння керувати життєвою енергію, обмежуючись лише магією.

– Схоже, наша зустріч доленосна, Реквієм, – гмикнув підполковник, повертаючи увагу артефакту.

– Більше схоже на злий рок, – ледь чутно зітхнула розвідниця, але присутні чудово розчули її слова. Проте, ображатися Івор і не думав, лише усміхнувся ширше. – То що, будемо активовувати амулет чи ні?

– Ти можеш перенести інформацію з маячка навіть на такій відстані? – здивовано перепитав Олесь. – Без передавача?

– Звісно, на такі випадки краще не шкодувати грошей. Мої артефакти – не дешеві розхідники.

– Тобі зовсім не шкода скарбниці старого Мстивоя? – насмішкувато гмикнув Іриней, втомлено опускаючись на диван.

– Дідусь ніколи не шкодує золота для єдиної онуки, – тепер в голосі Вієм чувся відвертий сарказм.

Не пояснювати ж, що інформація теж коштує дорого, а охочих до неї завжди вистачало? Та й в грошах дівчина не знала потреби, завдяки чималому спадку від бабусі та батьків, про який іншим знати не треба. До того ж, Мстивой і справді не скупився для підопічної, але вона сама не любила зайвий раз обтяжувати чоловіка.