Примхлива мрія - Agrafena
Ми подолали, напевно, половину шляху до мого дому, як Павло знову зустрівся зі мною очима.
– Краще буде, якщо ти мене цілуватимеш.
– А як же, біжу і капці гублю. З чого мені це робити?
– Люба, – я зустрілася в дзеркалі з рішучим поглядом блакитних очей, – ти обіцяла мені допомогу. Будь ласка, зроби, як ми домовлялися. Буде дивно, якщо ми на людях не торкатимемося один одного. Це одразу ж викличе здивування та підозру. І краще це робити тобі, тому що я…
– Заклопотаний маніяк, – продовжила я віршик.
– Віко, – докірливо протягнув Пашка, – я мужик, а не маніяк. Коли вродлива дівчина так близько до тебе, це викликає бажання...
– Затягти її негайно в ліжко, – знову перервала я його.
Пашка насупився на цей незаперечний факт, але мужньо його визнав.
– Ну, так. Це ж очевидно.
