Примхлива мрія - Agrafena

Зейлі обурено зиркнув, але, зрештою, погодився з моїми аргументами. Тож наше застілля пройшло у теплій та дружній атмосфері.

Нам подали здебільшого овочеві та фруктові страви, що було дивно, враховуючи, що тут живуть хижаки. Винятком були тоненькі квадратні бутерброди з напівпрозорими пластинками рожево-коричневого м'яса, приправленого кисло-солодким ягідним соусом.

Я не стала з'ясовувати, з якої тварини це м'ясо. Що, як це було членистоноге або плазун? Якщо місцеві мешканці це їдять, значить, і я не отруюся. Дуже на це сподіваюся. Тому вирішила не псувати собі апетит такими дрібницями.

Не скажу, що Догер виглядав щасливішим або палав бажанням негайно поїсти, але він поводився значно спокійніше і поступливіше. Сів на підлозі клітки на килимок, схожий на поролоновий, який Стен передав йому крізь ґрати. Жував бутерброди, запиваючи гарячим ароматним чаєм і задумливо поглядав на нас, що розташувалися неподалік, за невеликим розкладним столиком.

Зараз, одягнений у темно-зелений просторий костюм, який йому принесли, поки я “пудрила носик”, він виглядав цілком звичайно, якби не одне але... Хлопець сидів у клітці! І серце моє кров'ю обливалося.  Проте просити Верховного альфу випустити непередбачуваного перевертня з металевої пастки, я не буду. Бо наражати своїх підлеглих на небезпеку Зейлі все одно не погодиться. А я й так уже багато досягла. 

Таміла витончено зривала з грона, всипаного прозорими рожевими кульками, ягідку за ягідкою і  делікатно відправляла в рот. Вона весело щебетала, розповідаючи про те, як їхня кухарка нещодавно пробувала приготувати іноземну страву.

Рецепт цього дива їй дала онука, яка з чоловіком-патрульним місяць тому повернулася з Теруна. Тісто для екзотичної випічки несподівано почало вистрілювати грудками в'язкої суміші прямо в стелю і там прилипало. Від несподіванки кухарка злякалася та закричала так, що охоронець подумав, що на неї хтось напав, і підняв тривогу. Зейлі так кричав після цього, що шибки з вікон мало не повилітали.

Я розуміла, навіщо вона все це розповідає. Щоби підняти настрій ув'язненому чоловікові, як раніше це робила  я. Але він зовсім не реагував на її історії. Тоді як на мене час від часу кидав такі погляди, ніби намагався розгадати якусь складну головоломку, відповідь на яку ніби й крутилась у нього в голові, але зловити її ніяк не вдавалося.