Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік
Коли його рука опустилася на крилатий шолом, у двері кабінету ледь чутно постукали. Це змусило чоловіка відволіктися від думок і перенестися в нинішній світ.
— Увійдіть, — спокійно промовив король.
До кабінету зайшов статний й міцний чоловік двох метрів зросту. Важкі лати, які він носив, тихенько бряхкотіли. Мав здоровань суворі риси обличчя, сповнені неймовірного спокою та зосередженості. Справжній воїн, яких могло давати лише королівство Карстад.
— Володарю.
— Даалаху, я чекав на тебе із доповіддю ще в обід. Сподіваюся, в тебе є досить вагомі причини, аби затриматись. Ти ж пам’ятаєш, як я цього не люблю, — спокійно й водночас із вимогою сказав Сигізмунд, після чого розвернувся та сів у своє крісло.
Генерал низько схилив голову, показуючи, що зрозумів свій прогріх. Він нічого не сказав, не виправдовувався, адже здогадувався, що король й так знає, чому генерал затримався. Розвідка й шпигуни працювали неймовірно вправно.
— Доповідай, — махнув рукою король, після чого ветеран підняв голову і, полегшено про себе зітхнувши, розпочав.
— Розвідка спрацювала на сто відсотків, інформація достовірна й перевірена джерелами. Вадрійські повстанці під проводом отамана Крука перейшли до партизанської війни. Зброя, надана нами тиждень тому, була успішно доставлена до табора отамана. Ярли Станігор та Орбран зібрали каральні загони неподалік Дуборгаса, вони готуються вибити хоругви Крука із Великих Бродів і погнати прямісінько до кордону із нами.
Даалах замовк. Він знав, що кожна частинка важливої доповіді одразу ж обдумувалася в голові Сигізмунда, а тому зачекав, поки король обдумає почуте, і, коли той кивнув — продовжив.
— Ярли Кральд і Гітольд поки що зайняли вичікувальну позицію. Попри це, вони посилюють захист своїх сіл і міст, а отже, будуть готові до будь-якого повороту подій і використають ситуацію на свою користь.
— Яка мінімальна кількість воїнів у кожного із ярлів?
— Від чотирьох до шести тисяч. Проте, володарю, більшість із цих вояків простісінькі новобранці. Живе м'ясо, як у нас, солдатів, говориться.
Після цих слів Сигізмунд знову задумався, прораховуючи у своїй голові кожен крок і обдумуючи план, який виношував від самого юного віку, ще до початку свого правління.
— Гаразд, із вадрійцями зрозуміло. Що із Фальдією?
— Король Арне веде боротьбу із королем Азмуном, який доволі люто та впевнено захищається. Скйордлігці паралельно ведуть переговори із ярлами Скагіру, таким чином намагаючись укріпити свої слабкі позиції на морі.
— Що зі старим конунгом Ранаром Рудим?
— Скагірці вичікують на своїх островах. Ярли Харольд, Олаф і Гулаф сидять у своїх поселенях, як миші в коморі, лише й чекають, коли конунг дасть наказ споряджати драккари для набігів. Гадаю, як тільки розпочнеться бодай якась глобальна сутичка, скагірці відправлять флотилію.
— Арне просунувся на землі Скйордліга?
— Він повів частину війська по Ладейській рівнині, де наткнувся на укріплену фортецю Гріштар. Осада триває вже чотири дні. Скйордлігці, попри втрати, поки що втримують фортецю, але на допомогу ворожим силам йде ще декілька десятків катапульт, приблизно шість сотень щитників і дві тисячі фалангитів.
— Бісова собака ніяк не може вкусити кістки, — сказав Сигізмунд, потираючи поголене підборіддя. — Рано чи пізно йому набридне війна із Скйордлігом. Буде перемир'я, дуже недовге, але все ж таки.
– Є доповіді із півночі, — сказав Даалах. — Доповідати?
— Слухаю.
— Рогійці та андурці зайняли нейтралітет. Говорять, що Екегар Тамлі, король Рогії, засвідчив нам свою підтримку й усіляко буде стримувати сусідів, які вороже налаштовані по відношенню до Норенгарда.
— Дійсно? Певно, постійне споживання алкоголю може давати свої плоди.
— Ваша правда, володарю. — Даалах стиснув зуби, відвів погляд вбік. Сигізмунд одразу зрозумів, у чому справа.
— Карстад?
— Король Вістеріан готується до війни. Генерал Вернер фон Олтфеген вивів на кордони із Рогією майже десятитисячне військо. — Даалах, побачивши здивований погляд Сигізмунда, додав: — Але я більш ніж впевнений, що він не нападе. Це все гра у кішки-мишки, на які Рогія поведеться.
— Ти добре вивчив свого брата, — не усміхаючись сказав король, — Генерал Вернер тримає всю владу в Карстаді, а бідний король-каліка із своєю прекрасною дружиною лізе із шкіри, аби його тієї влади позбавити.
— Мій брат прославлений воїн і полководець, — сказав генерал Даалах, намагаючись стримувати гнів при згадці свого брата. — А ще тиран і диктатор, який лише живе війнами. Нас завжди вчили, що потрібно бити неочікувано та швидко, змусити противника втратити половину війська до того, як ви зустрінетеся на полі битви, просуватися вперед із мінімальними втратами, відрізати ворогу усі шляху комунікації. Вернер це також знає, а тому Рогія лише обманний маневр.
– І хто ж на прицілі? — Сигізмунд уже знав відповідь, але хотів почути це саме від генерала.
— Скоріше за все Вадрія, мій королю. Ця розбита громадянською війною країна зараз сама слабка мішень, і Карстад спробує увірвати свій шматок.
— Гаразд, Даалаху, коли ми закінчимо свої справи на Півдні, прийде черга і Півночі. А що із Тальгрієном? Мої накази виконано?
— Так, володарю. Усі корпуси отримали ваші накази, генерали із своїми арміями готові до подальших вказівок.
Сигізмунд, дослухавши, піднявся, від чого
