П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

призначати співробітників маєтку лише після знайомства з їхніми дружинами. Далтону вже довелося відмовити від місця одній людині лише тому, що Бертран визнав його дружину надто плоскою.

Спраглим лягти під міністра не було кінця, а міністр відрізнявся ненаситністю. Втім, у нього були певні вимоги. Як багато чоловіків у віці, він волів юних.

І на відміну від багатьох чоловіків у віці мав можливість задовольняти свою пристрасть, не відвідуючи міських повій. Бертран Шанбор уникав шлюх, як чуми, побоюючись підчепити якусь заразу.

Бертран Шанбор мав постійне джерело здорових молодих жінок з обмеженим досвідом і певною зовнішністю. Вони добровільно зліталися на вогник практично необмеженої влади.

Далтон ласкаво погладив Терезу по щоці. Йому пощастило роздобути жінку, яка не тільки розділяла його честолюбні плани, але і на відміну від багатьох була розбірлива в способах їх втілення. — Я люблю тебе, Тесс.

Здивована несподіваною ласкою, вона взяла його долоню обома руками і обсипала поцілунками.

Далтон не знав, чим заслужив її. У ньому не було нічого, що могло привернути таку славну жінку, як Тереза. Вона — єдине, що він дістав не одним лише зусиллям волі, змітаючи всякий опір і прибираючи всі перешкоди зі свого шляху. У неї він був шалено закоханий.

Коли добрі духи визнали можливим забути всі помилки, здійснені Далтоном, і нагородити його цим пряником, Далтон, не роздумуючи, вчепився в дар мертвою хваткою.

У пристрасні мрії, яким він віддався, гладячи в повні обожнювання очі Терези, втрутилася дійсність.

Клодін доведеться зайнятися негайно. Їй просто необхідно заткнути рот. Далтон перебрав в думці все, що можна запропонувати в обмін на мовчання. По суті, абсолютно всім байдужі пригоди міністра, але обвинувачення в згвалтуванні, висунуте благородною дамою, може спричинити за собою великі неприємності.

Серед Директорів більшість дотримуються стриманості. Директори Комітету Культурної Згоди дуже пильно стежать за тими, хто може стати Сувереном. Деякі хочуть бачити наступним Сувереном людину, що відрізнятиметься більш суворими правилами. І вони мають право відхилити будь-яку кандидатуру.

Після того, як Бертран Шанбор займе крісло Суверена, те, що думають Директори, не буде мати ніякого значення. Але до того, безумовно, їх думка дуже важлива.

Клодін необхідно заткнути.

— Далтон, ти куди?

— Мені потрібно лише написати і відправити записку, — відповів він вже від дверей. — Я скоро.

18

Нора зі стогоном потягнулася, вирішивши, що вже розвиднілось. Думки переверталися повільно. Більше всього на світі хотілося спати. Солом'яний матрац пром'ятий так затишно. Вічно він приймає затишну форму, коли пора вставати.

Зараз чоловік шльопне її по стегну. Джуліан завжди будить її незадовго до світанку. Потрібно працювати. Може, якщо полежати тихенько, він дозволить їй поніжитися ще кілька хвилин, кілька солодких митей.

Зараз Нора просто ненавиділа чоловіка за те, що він вічно будить її до світанку, шльопає по стегну, говорить, що пора вставати і братися за роботу. А потім тут же приймається насвистувати, коли вона сама ще намагається віддаватися наостанок солодкій дрімоті.

Нора перекинулася на спину і з неохотою розплющила очі. Джуліана поруч не було.

Її миттєво пройняв холодний піт. Сну не залишилося ні в одному оці. Вона сіла. Чомусь відсутність чоловіка викликала в ній гостре занепокоєння.

Невже вже ранок? І скоро розвидниться? Або ще ніч? Думки металися. Нора намагалася зміркувати, що відбувається.

Вона подивилася на вугілля, яке поклала у вогнище перед тим, як лягти спати. Горіли лише самі верхні, значить, часу пройшло зовсім небагато. У слабкому світлі Нора побачила, що зі свого матраца на неї дивиться Брюс.

— Мама? Що трапилося? — Поцікавилася старша донька, Бетані.

— Що це ви обидва не спите?

— Мамо, ми ж тільки лягли, — заскиглив Брюс. Ну звичайно, так воно і є. Вона так втомилася, до болю в спині і в руках, прибираючи весь день з поля камені, що провалилася в сон, ледь торкнувшись головою подушки. Вони повернулися додому, коли стало занадто темно, щоб продовжувати роботу, повечеряли і відразу лягли спати. Нора все ще відчувала в роті присмак м'яса і молодої редиски. Брюс правий. Вони тільки що лягли. Нору пробрала дрож.

— Де наш тато?

— Пішов в туалет, напевне, — махнула рукою Бетані. — Що сталося, мамо?

— Мама? — Пискнув Брюс.

— Ану, цить! Нічого не сталося. Лягайте обидва! Діти дивилися на неї круглими очима. Нора не змогла впоратися з тривогою, що охопила її, і діти прочитали занепокоєння на її обличчі. Вона зрозуміла це, але, як не намагалася, не могла впоратися з собою.

Нора не знала, що відбувається, але була впевнена: щось трапилося. Нутром відчувала.

Зло.

Зло витало в повітрі, як димок над багаттям, проникало в ніздрі, наповнювало легені. Зло. Десь в ночі поблизу нишпорило зло.

Нора знову подивилася на пусте місце біля себе на ліжку. Пішов у вбиральню. Джуліан у вбиральні. Повинен там бути.

Хоча… Адже він сходив в туалет відразу після вечері, перед тим, як лягти спати. Втім, він запросто міг піти туди ще раз.

Її раптом охопив жах, як перед самим Володарем.

— Благий Творець, спаси і сохрани, — прошепотіла вона, — охрани нас і цей будинок твоїх покірних слуг. Віджени зло. Будь ласка, добрі духи, зберігайте нас, оберігайте нас.

Закінчивши молитву, вона розкрила очі. Діти, як і раніше не зводили з неї очей. Напевно Бетані теж це відчуває. Вона вічно задає всякі питання. Нора навіть прозвала її «чомучка». А Брюс просто тремтить.

Нора відкинула вовняну ковдру. Кури в кутку переполошилися я забили крилами, здивовано квокаючи.