Втрачена Імперія - LikoDan

Світло навколо них пульсувало, змінюючи сам простір. Фортуна стояла перед ними — висока, незбагненна, її форма постійно змінювалася. Здавалося, що вона існує поза межами часу й простору.

— Ви зробили вибір, — її голос лунав, немов сам вітер шепотів у давніх горах. — Але кожен вибір має свою ціну.

— Ми готові заплатити її, — твердо сказала Айсян, стоячи поруч зі своєю дочкою Лінхуей.

Фортуна усміхнулася — чи то з жалем, чи то з захопленням.

— Це ми ще побачимо, — промовила вона.

Вона підняла руку, і в повітрі перед нею з’явилася куля світла, що переливалася всіма кольорами. Вона була невелика, але вібрувала так сильно, що кожен відчував її силу на рівні душі.

— Це частинка божественної енергії, яку я зберегла, коли Сюй Ван вирішив створити артефакти, — пояснила Фортуна. — Вона не поверне вам вашу силу повністю, але дасть вам можливість відновитися настільки, щоб вистояти у битві, яка чекає попереду.

— І в чому ж ціна? — запитав Чжао Лінь, стоячи поруч із Лінхуей.

Фортуна зітхнула.

— Ви повинні зрозуміти: нічого у цьому світі не дається просто так. Якщо я поділюся цією силою з вами, то в момент, коли ви її використаєте, вас зв’яже зі мною непорушний зв’язок.

— Що це означає? — насупився Го Лянь.

Фортуна опустила голову, і її волосся затремтіло, наче тінь у світлі.

— Це означає, що якщо ви програєте, то ваша доля буде не тільки вашою. Ви станете частиною мене, а я — частиною вас.

Лінхуей відчула, як її серце пропустило удар.

— Це як угода? — обережно запитала вона.

— Ні, — відповіла Фортуна. — Це більше, ніж угода. Це зв’язок, який не можна розірвати.

Вона подивилася на них усіх по черзі.

— Якщо ви приймете цю силу, вона дасть вам шанс, якого у вас більше не буде. Але якщо ви зазнаєте поразки, ви зникнете. Не тільки як воїни, але й як особистості. Ви перестанете існувати як самі по собі, і ваше єство розчиниться у вічності разом зі мною.

Ніхто не заговорив.

— Але якщо ми переможемо? — запитала Айсян.

Фортуна усміхнулася.

— Тоді ви створите новий баланс. Ви зможете побудувати світ, у якому більше не буде ні тиранії богів, ні безпорадності смертних.

Чжао Лінь подивився на Лінхуей.

— Ми зробимо це разом?

Вона мовчала мить, а потім кивнула.

— Так.

Фортуна зробила плавний рух рукою, і світло, що було перед нею, розділилося на п’ять частин. Воно полетіло до кожного з них — Айсян, Лінхуей, Чжао Ліня, Го Ляня та Юань Жень. Як тільки воно торкнулося їх, усі відчули, як їхні тіла наповнюються теплом, силою, що давно була втрачена.

Але разом із цим прийшло відчуття невидимого зв’язку. Вони всі тепер були пов’язані не лише між собою, а й із Фортуною.

— Це зроблено, — промовила Фортуна. — Але я не можу вас вести. Ви повинні самі знайти шлях.

— І куди нам іти? — запитала Лінхуей.

Фортуна простягнула руку, і знову з’явилися картини. На цей раз вони не показували майбутнє, а розкривали місце, куди їм потрібно було потрапити.

Це був небесний палац, що висів у повітрі між двома розірваними світами. Масивні золоті колони здіймалися до неба, а всередині палав небесний вогонь.

— Це… — Айсян завмерла.

— Остання обитель богів, — промовила Фортуна. — Там знаходиться Сосуд Світла — центр всієї сили, яку забрали боги. І там же знаходиться Сюй Ван.

— Тобто ти хочеш сказати… — Го Лянь змінився на обличчі. — Нам потрібно вирушити прямо в лігво ворога?

Фортуна кивнула.

— Так. Це єдиний спосіб змінити долю.

Чжао Лінь потер скроні.

— І як ми туди доберемося?

— Є тільки один шлях, — сказала Фортуна. — Через Ворота Відродження.

— І де вони? — запитала Лінхуей.

— Там, де колись стояла імперія Тяньсин, — відповіла вона.

Всі завмерли.

— Але ж Тяньсин була знищена! — вигукнула Юань Жень.

Фортуна поглянула на неї, і в її очах відбилося щось схоже на смуток.

— Так, але не повністю. Ворота досі існують. Їх ніхто не може бачити, поки не пробудиться їхня власна сила.

Лінхуей відчула, як її серце стиснулося.

— Тобто якщо ми не використаємо силу, яку ти нам дала, ми не знайдемо Ворота?

— Саме так, — відповіла Фортуна.

Настала довга мовчанка.

— Нам нема вибору, — тихо сказала Айсян.

Фортуна кивнула.

— Ідіть. Шлях уже відкритий. Але пам’ятайте…

— Що? — запитав Чжао Лінь.

Фортуна подивилася на нього, і її голос був тихим, але сильним.

— Усе має свою ціну.

Світло спалахнуло, і простір навколо них почав змінюватися.

Вони вирушили до Воріт Відродження — до свого останнього випробування.