Втрачена Імперія - LikoDan

Айсян стояла нерухомо, відчуваючи, як світ навколо неї змінюється. Її власне тіло здавалося чужим. Світло, яке виходило з її рук, не підкорялося її волі. Її легені стискалися, а серце калатало, ніби намагаючись вирватися з грудей.

— Ні… Це неможливо… — прошепотіла вона.

Лінхуей дивилася на матір широко розплющеними очима.

— Ти… справді божественного походження?

Айсян важко ковтнула.

— Я… Я не знаю.

Сюй Ван більше не приховував своєї люті. Він підняв руку, і блискавки небесної енергії зібралися довкола нього. Його голос став глибоким, спотвореним від злості.

— Як ти посміла?! — його голос рознісся над залом. — Як ти посміла жити серед смертних, ховатися від своєї долі?!

Айсян дивилася на нього, не знаючи, що сказати. Вона завжди вірила, що її шлях — захист своєї імперії, своєї сім’ї. Але якщо вона не та, ким себе вважала… то ким вона є насправді?

Мудрець зробив крок уперед і подивився на Сюй Вана.

— Ти знав, що це станеться, — сказав він. — Ти відчував це всі ці тисячоліття.

Сюй Ван зціпив зуби.

— Замовкни!

Він змахнув рукою, і Мудрець відлетів назад, врізавшись у мармурову колону. Але навіть тоді він не зронив жодного звуку болю.

— Її поява означає твою поразку, — сказав він, підводячись. — І ти це знаєш.

— Ні! — загримів Сюй Ван. — Я створив цей світ! Я його володар!

Він підняв руку, і навколо нього закружляли вихори темної енергії.

— Якщо я не можу знищити її сам… тоді нехай це зроблять мої судді!

Сім небесних суддів знову з’явилися навколо нього. Вони витягнули свої мечі зі світла й приготувалися до атаки.

— Вони винні у порушенні небесного закону, — промовив перший суддя.

— Їм немає місця серед нас, — додав другий.

— Вони повинні бути знищені, — завершив третій.

І вони одночасно кинулися вперед.

Чжао Лінь миттєво зреагував. Його меч зустрів клинок одного з суддів, іскри розлетілися навколо.

— Вони швидкі! — вигукнув він, ухиляючись від другого удару.

Го Лянь створив захисний бар’єр, але один із суддів пробив його наскрізь, відкинувши його назад.

— Ми не зможемо виграти, якщо не знайдемо їхню слабкість! — крикнула Юань Жень, розмахуючи своїм мечем.

Айсян все ще стояла нерухомо. В її голові звучав голос:

"Ти — спадкоємиця божественної крові."

"Ти — та, кого він боїться."

Вона стиснула кулаки.

— Якщо я справді маю цю силу… то настав час її використати!

Вона змахнула рукою, і потік світла вирвався з її долонь. Суддя, що був найближче до неї, раптом зупинився. Його тіло затремтіло, ніби щось змусило його розчинитися.

— Що?! — вигукнув Сюй Ван.

Айсян відчула, як сила всередині неї почала прокидатися.

Вона більше не була просто смертною.

Вона була тією, хто мав змінити долю світу.