Буря Мечів - Джордж Мартін
— Так і було? — поглянув Деван на Пілоса.
— Я ж вам кажу! — вигукнув Едрик Шторм, ще не встиг мейстер відповісти.— Він розбив усіх трьох, а бився так хоробро, що лорд Грандисон і лорд Каферен згодом перейшли на його бік, і Срібнотопір теж. Ніхто й ніколи не перемагав мого батька.
— Едрику, не можна хвалитися,— сказав мейстер Пілос.— Король Роберт, як і всі люди, зазнавав поразок. Лорд Тайрел перевершив його в Ашфорді, й у турнірних поєдинках зі списом він теж програвав неодноразово.
— Але перемагав він більше, ніж програвав. І на Тризубі вбив королевича Рейгара.
— Це правда,— погодився мейстер.— Але тепер я маю приділити увагу лорду Давосу, який он уже скільки терпляче очікує. Завтра ще почитаємо про завоювання Дорну королем Дейроном.
Королівна Ширін і хлопчики ввічливо попрощалися. Коли вони пішли, мейстер Пілос ближче присунувся до Давоса.
— Мілорде, може, теж спробуєте почитати трохи про завоювання Дорну? — він посунув через стіл тоненьку книжку в шкіряній палітурці.— Король Дейрон писав з вишуканою простотою, його історія багата на кров, і змагу, і звитягу. Сина вашого вона просто захопила.
— Синові моєму ще дванадцятьох немає. А я — королівський правиця. Дайте мені, будь ласка, ще якого-небудь листа.
— Як зволите, мілорде,— мейстер Пілос пошукав на столі, розгортаючи й відкидаючи вбік різні обривки пергаменту.— Нових листів немає, може, старий...
Давос, як усі люди, любив гарні історії, але Станіс зробив його правицею не для задоволення, відчував він. Його обов’язок — допомагати королю правити, а для цього він має розуміти слова, які приносять круки. Як виявилося, найкращий спосіб щось вивчити — зробити це, і байдуже, ідеться про кораблі чи книжки.
— Ось це нам може підійти,— передав йому листа Пілос.
Давос розправив невеличкий пом’ятий пергамент і примружився на крихітні нерозбірливі літери. Читати для очей було тяжко, це він зрозумів одразу. Іноді йому спадало на думку, що Цитадель, мабуть, як на турнірі, нагороджує мейстра, який пише найдрібніше. Пілос на таке припущення тільки сміявся, але...
— До... п’ятьох королів,— прочитав Давос, ненадовго завагавшись над словом «п’ятьох», оскільки воно йому нечасто траплялося на письмі.— Король... за... король... за... столом?
— Стіною,— виправив його мейстер.
Давос скривився.
— Король-за-Стіною іде... іде на південь. Він веде... веде... високе...
— Велике.
— ...велике військо ди... дику... дикунів. Лорд М-м-м... М-м-мор... Мормонт послав... крука з... при... при...
— Примарного. Примарного лісу,— Пілос підкреслив слова кінчиком пальця.
— ...примарного лісу. На нього... на... напали?
— Так.
Потішений Давос продирався далі.
— Від... відтоді прилітали ще птахи, але без листів. Ми... побоюємося... Мормонт загинув з усією... з усією... попругою... ні, потугою. Ми побоюємося, Мормонт загинув з усією потугою...
Тут Давос раптом усвідомив, що він читає. Перевернувши листа, він побачив, що запечатаний той був чорним воском.
— Це з Нічної варти. Мейстре, король Станіс бачив цього листа?
— Коли повідомлення прийшло, я відніс його лорду Алестеру. Тоді правицею був він. Я гадав, він його з королевою обговорить. Та коли я спитав, чи хоче він надіслати відповідь, він мені сказав не бути дурнем. «Його світлості бракує людей на власні битви, на дикунів йому точно нема кого марнувати»,— сказав він мені.
Таки правда. Та й оте звертання до п’ятьох королів, безперечно, розсердило би Станіса.
— Тільки голодний просить хліба в старця,— пробурмотів Давос.
— Перепрошую, мілорде?
— Так моя жінка колись казала,— Давос потарабанив укороченими пальцями по стільниці. Вперше він побачив Стіну, коли йому було менше років, ніж нині Девану,— він служив на «Ріннєкоті» в Роро Угориса — тайросянина, знаного на вузькому морі як Безокий Байстрюк, хоча не був він ні сліпий, ні безбатченко. Роро заплив мимо Скагоса аж у Морозне море, навідуючись у сотні крихітних бухточок, де зроду не бачили торгової галери. Він привіз крицю: мечі, топори, шоломи, добрі кольчуги, а натомість виторгував хутра, слонову кістку, бурштин і обсидіан. Коли «Ріннєкіт» повертався на південь, усі його трюми були натоптані, та у Тюленячій затоці навперейми йому вийшло три чорні галери, щоб доправити його у Східну варту. Корабель утратив свій вантаж, а Байстрюк — голову за те, що продавав зброю дикунам.
Коли Давос іще був контрабандистом, він торгував зі Східною вартою. Вороги з чорних братів погані, а от клієнти добрі, якщо на кораблі правильний вантаж. Та нехай він і брав у них гроші, він так і не зміг забути, як палубою «Ріннєкота» покотилася голова Безокого Байстрюка.
— Бачив я трохи дикунів, як малий ще був,— сказав він до мейстра Пілоса.— Гарні злодії, та погані торгаші. Один з них утік з нашою покоївкою. Та загалом вони звичайні люди — є й добрі, є й лихі.
— Люди є люди,— погодився мейстер Пілос.— То повернемося до читання, мілорде правице?
«О так, я — королівський правиця». Може, Станіс номінально й король Вестеросу, але насправді він лише король мальованого столу. Він поки що тримає Драконстон і Штормокрай та уклав як ніколи хисткий союз із Саладором Сааном, але це й усе. З якого дива Варті звертатися по допомогу до нього? «Може, вони не знають, який він нині безсилий, як він програв свою битву».
— Король Станіс цього листа не бачив, ви певні? І Мелісандра також?
— Ні. Віднести їм? Не запізно?
— Не треба,— миттю сказав Давос.— Ви свій обов’язок виконали, передавши його лорду Алестеру.
Якби про цього листа дізналася Мелісандра... Як там вона казала? «Той, кого не можна називати, вже шикує свою потугу, Давосе Сіворт. Бо холод гряде, і ніч без кінця...» І Станіс бачив у полум’ї видиво: кільце смолоскипів у снігу, а навколо — жах.
— Мілорде, вам недобре? — запитав Пілос.
«Мені страшно, мейстре»,— міг би одповісти Давос. Йому пригадалася легенда, яку розповів Саладор Саан: про те, як Азор Агай загартував Світлоносця, проштрикнувши ним серце коханої дружини. Щоб збороти темряву, він убив власну дружину. Якщо Станіс — це новий Азор Агай, то Едрику Шторму судилося зіграти роль Ніси-Ніси?
— Я думаю, мейстре. Перепрошую.
Що поганого в тому, що якийсь там дикунський король завоює Північ? Станіс так і так Північ не контролює.
