Невидимі. Таємниця Туманної Бухти - Джованні дель Понте

Присвячується Джио-лею,

моєму особистому чарівному еліксиру

Дуглас, 12 років

Дещо повнуватий, мішкуватий та не особливо хоробрий, але хлопець із добрим серцем. Крім того, має чудове почуття гумору й цінує влучні зауваження. Улюблене заняття — перегляд коміксів. Рано втративши матір, живе з батьком, який вимушений часто міняти місце проживання через роботу. Тому Дугласу важко знайти друзів. Та найважливіше, що він може бути Дверима: мимохіть відкриває проходи в інші просторові та часові виміри або кордон між життям і смертю.

Gli invisible il segreto di Misty Bay

Кристаль, 12 років

Ватажок загону, дуже розвинена для свого віку. Життєрадісна та грубувата, класичний приклад дворового дівчиська, що без вагань лізе в бійку. Кругла сирота, її виховувала бабуся, яка сама колись була в первинному загоні Невидимих. Бабця навчила онучку керувати власними здібностями, а саме телепатії — умінню розуміти переживання й думки інших людей.

Пітер, 12 років

Обережний розумник в окулярах, надзвичайних здібностей не має, але в нього дуже розвинене дедуктивне мислення. Батьки, надзвичайно суворі та правильні, примушують сина вдягатися у відпрасовані чистенькі костюмчики. Разом із його книжковою манерою висловлюватися це не додає хлопчикові популярності серед підлітків Туманної Бухти. Дуже любить тварин, особливо кішок, але йому ніколи не дозволяли тримати хоча б одну.

Кендред Хелловей, або дядько Кен, як і бабуся Кристаль, теж входив до первинного загону Невидимих. Закінчений альтруїст і мрійник, одружений із Гетті, засновник і директор бібліотеки Туманної Бухти.

Тітка Гетті, дружина дядька Кена. Досить повна промениста жінка, здається простодушнішою, ніж є насправді. Чудово готує.

Роберт Кершо на прізвисько Нишпорка, журналіст і детектив, приїхав до Туманної Бухти в пошуках примарного загону підлітків, що називають себе Невидимими (вони ось уже десять років з’являються на території Сполучених Штатів там, де із дітьми трапляється лихо).

Дамон Найт, колишній ватажок первинного загону Невидимих, провів більшу частину життя в Південній Африці, де має багатющі володіння.

Ангус Скрімм, мер міста часів юності дядька Кена; насправді був чаклуном, що викрадав дітей для проведення ритуалів, які б дозволили йому стати Верховним Магом. Дуже схоже, що зараз він повернувся…

Дамон

Девлін

Грета

Кен (майбутній дядько Дугласа)

Марк

Сьюзан (майбутня бабуся Кристаль)

Напівтемрява. Запах цвілі та вологи.

Старий поклав шахівницю на запорошений стіл.

Це не була справжня шахівниця. Зовсім нещодавно вона слугувала кришкою якогось ящика або скрині. Старий прокреслив на ній лінії та зачорнив вугіллям ті клітинки, котрі мали бути чорними.

Він почав розставляти камінчики, в яких тільки його очі могли розпізнати ігрові фігури. Їх був повний комплект, і ходити ними було анітрохи не гірше, ніж справжніми. Старий глибоко зітхнув. Стільки років, очікувань — і ось нарешті момент настав.

Він насолоджувався тим, що гра ось-ось почнеться. Укотре обвів поглядом свою тісну келію, вирубану в скелі. Нарешті простягнув руку, узявся за першу фігуру, за першого персонажа. І зробив хід.

Старий будинок Ангуса Скрімма в тиші височіє на скелястому березі.

Ніч прозора й тепла. Здається, усе спокійно.

Не все, тому що в цьому самому будинку сидять під замком троє дітей в очікуванні долі жахливішої, ніж вони можуть собі уявити.

Замкнені в підвалі, спочатку вони намагалися втекти, потім почали кричати. Ніхто їх не чув.

Ніхто не прийде їм на допомогу. Ніхто з дорослих.

— Невидимі, ви тут? — шепоче Дамон, хлопчик тринадцяти років, ватажок загону Невидимих, що причаївся в чагарнику за будинком.

Ніхто не відповідає, але з-за дерев чується шерех.

— Грета тут!

— Марк тут!

— Кен тут!

— Девлін тут!

— Сьюзан тут!

— Добре, — відповідає Дамон. — Справа ось яка: для них ми єдина надія. Скрімм сильний, це так, але якщо ми вдаримо одночасно з усіх боків, не думаю, що він зможе затримати кожного. Якщо кого застукають, тим гірше для нього, ясно? Перший, кому вдасться звільнити цих малят, хай біжить до поліцейської дільниці та все розповість. На рахунок «три»: один… два…

Дамон коливається. Ця справа не схожа на решту: тепер небезпека реальна. Якщо когось із його людей зловлять, їм дістанеться ще більше, ніж тим дітям, а відповідати доведеться йому. Але назад дороги немає. Скрімм зовсім не дурний і вже майже напевно знає про їхню присутність тут. Знає, хто вони такі, а значить, йому недовго з’ясувати, хто де живе. Їх візьмуть удома, усіх по черзі… Ні, відступати пізно.

— Три! — шепоче нарешті.

Він іще не може припустити, що це коротке слово змінить все їхнє подальше життя.

Грета, Марк, Кен, Девлін і Сьюзан, кожен зі свого боку, стрибають до будинку Ангуса Скрімма.

Вони розуміють, що в когось із них може не вийти, але йдуть на ризик: на карті доля трьох дітей, замкнутих у підвалі.

Грета дістається мети першою. Відкидає з лиця довге пасмо чорного волосся