Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

Через це дівчисько я й забув, чого запросив Зеника до кабінету. Ми ж мали кумекати, хто полює на мене… Ох, же ж мені ці баби, мізки геть заплутали. 

- Таке відчуття, що ти Сабіте ревнуєш, - Зеник вже майже дійшов до вхідних дверей, що вели на задній двір, де стояли клітки з тваринами.

- Тобі здалося!

- Якщо так, то хай собі тікає… І взагалі, навіщо вона тут? Відпустив би вже додому, і діло з кінцем… Через два дні повня, якщо вона побачить тебе…

- Не побачить!!!

- Ви що вже щось замислили з Мариною? Секретнічали на кухні вчора.

- Так, дещо вигадали. Вона тобі потім розкаже.

- Не подобається мені все це! - не радісно промовляв він. - Може все таки відпустимо її? Хай йде з Богом.

- Ні, вона якось пов'язана з Вороном, от тільки яким боком? Більш за все його шмара, хоча каже, що не його… А ще, вона пов'язана якось зі мною, інакше де взялись ті рубці. Не заспокоюсь доки не виясню.