Гра в чуже життя - Олена Гриб

– Двійника?.. Хочеш сказати, що я… Що вона… Що ми вже…

– У дівчинці зовсім немає магії, придатної до використання. Твоя кров поглинає силу, успадковану від мене, і, схоже, більшу частину зовнішніх магічних впливів. Вона хоч і не невразлива для магії, як ти, але дуже стійка. Напевно, тому наша донька і не піддалася змінам повністю… А тепер ми навіть не знаємо, яка вона насправді. Зовнішність принцеси тимчасова, а та, інша… Такою вона була б, якби виросла в нашому світі, але… Але й це – фантом.

– Гадаю, з часом до неї повернеться справжній вигляд, – впевнено промовив Лан.

– Ти намагаєшся заспокоїти мене, Алане? Не потрібно. Я вірю, що Лін знайде свій шлях. Знаєш, мого брата знищила теж вона. Я відчула її біль, а потім – його смерть… Ходімо в дім! Я так довго на тебе чекала…

Правитель Старилісу заглянув Раді в очі і прочитав у них безкінечну тугу і самотність.

– Одного разу ти погодилася чекати, – сказав, ніби виправдовуючись перед самим собою.

– А ти… Ти погодився повертатись, – і в її голосі не було докору.

Про інші пригоди головних героїв можна прочитати в романі "Гра в чужу брехню" - https://booknet.com/uk/book/gra-v-chuzhu-brehnyu-b362500

Про деяких другорядних персонажів - у романі "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!" - https://booknet.com/uk/book/zhovtii-lhtar-abo-vdmi-grayut-chesno-b343035.
 

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, не забувайте про «вподобайки» та коментарі. 

Щоб дізнаватися про новинки, підписуйтесь на мою авторську сторінку і приєднуйтесь до мене в соцмережах.

Приємного відпочинку в чарівних світах!

Якщо маєте можливість, будь ласка, донатьте ЗСУ і волонтерам.

І, будь ласка, завжди пам'ятайте про те, що #RussiaIsATerroristState

Кінець