Право на шанс - Олена Гриб

Та смуток вкупі з гучними схлипами може зіграти поганий жарт. Мені вдалося наблизитися до «примари» майже впритул, а вона ридала й далі, не помічаючи нікого і нічого навколо.

Невисока тендітна фігурка, тонкі, немов прозорі руки, неабияк посивіле волосся зі слідами недавньої завивки… Вона перервалася на мить, щоб зробити судомний вдих, і побачила, що у неї з’явилася компанія.

– Ті… Плібіє? – не вірячи своїм очам, прошепотіла я.

У відповідь пролунали невпевнені погрози.

Кричати вона буде? Та будь ласка! Питання в тім, чи почує хтось її крик. Ми обидві знали, що ні.