Учень Відьмака - Джозеф Ділейні
Всі твори автора ⟹ Джозеф Ділейні
Мене звуть Том. І я — сьомий син сьомого сина. Мої батьки віддали мене в учні до справжнього Відьмака. Я так само мушу опанувати це ремесло. Більшість учнів Відьмака були занадто ліниві та неслухняні. Вони не змогли завершити навчання. Дехто навіть загинув… Але я — сьомий син сьомого сина. Я можу бачити привидів. І мені судилося захищати цей світ від потойбічних створінь. Ну якщо я, звісно, подолаю всі ці випробовування і не накою дурниць… Це наче нескладно. Головне, що заповів мені Відьмак, — не розмовляти з дівчатами в гостроносих туфлях. Бо дівчата в такому взутті — найнебезпечніші та найжорстокіші відьми у світі. І саме одна з них тільки-но врятувала мене від хуліганів. Як же я міг не заговорити з нею? До речі, її звати Еліс. І, здається, я вскочив у справжню халепу…
Джозеф Ділейні
Учень Відьмака
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
2019
© Joseph Delaney, 2004
© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2019
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2019
ISBN 978-617-12-6940-8 (fb2)
Жодну з частин даного видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва
Електронна версія створена за виданням:
Ділейні Дж.
Д76 Учень Відьмака : роман / Джозеф Ділейні ; перекл. з англ. Н. Дьомової. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. — 208 с.
ISBN 978-617-12-6693-3
ISBN 978-1-78295-245-9 (англ.)
Мене звуть Том. І я — сьомий син сьомого сина. Мої батьки віддали мене в учні до справжнього Відьмака. Я так само мушу опанувати це ремесло. Більшість учнів Відьмака були занадто ліниві та неслухняні. Вони не змогли завершити навчання. Дехто навіть загинув… Але я — сьомий син сьомого сина. Я можу бачити привидів. І мені судилося захищати цей світ від потойбічних створінь. Ну якщо я, звісно, подолаю всі ці випробовування і не накою дурниць… Це наче нескладно. Головне, що заповів мені Відьмак, — не розмовляти з дівчатами в гостроносих туфлях. Бо дівчата в такому взутті — найнебезпечніші та найжорстокіші відьми у світі. І саме одна з них тільки-но врятувала мене від хуліганів. Як же я міг не заговорити з нею? До речі, її звати Еліс. І, здається, я вскочив у справжню халепу…
УДК 821.111
First published as The Spook’s Apprentice by Random House Children’s Publishers UK, a part of the Penguin Random House group of companies
Перекладено за виданням:
Delaney J. The Spook’s Apprentice: Book 1 / Joseph Delaney. — Random House Group : London, 2014. — 352 p.
Переклад з англійської Наталії Дьомової
Дизайнер обкладинки Іван Дубровський
Опис героїв
Том
Томас Ворд — сьомий син сьомого сина. Це означає, що він народився з особливим даром, і через це — він чудовий кандидат на роль Відьмакового учня. Він — вроджений ворог темряви, може бачити й чути померлих. Але це не значить, що Тому не страшно, тож йому знадобиться вся сміливість, щоб перемогти там, де двадцять дев’ять інших зазнали поразки.
Відьмак
Відьмака ні з ким не сплутаєш. Він високий і має суворий вигляд, носить довгий чорний плащ із каптуром і завжди має при собі костур і срібний ланцюг. Як і його учень, Том, Відьмак — шульга і сьомий син сьомого сина.
Понад шістдесят років він захищає графство від усілякої нечисті.
Еліс
Том ніяк не втямить: Еліс лиха чи добра? Її бояться місцеві хлопці, вона рідня двом найлихішим відьомським кланам (Малкінів та Дінів) і не цурається темної магії. Але її навчали відьомства проти її волі, і вона допомогла Тому в кількох скрутних ситуаціях. Вона ніби добрий друг, але чи можна їй вірити?
Мама
Мама завжди знала, що Том стане учнем Відьмака, і називає Тома «своїм подарунком графству». Вона любляча мати, знається на травах і ліках, знана повитуха й завжди трохи відрізнялася від інших. Вона походить із Греції, але її минуле оповите таємницею. І це не єдина мамина таємниця…
Для Марі
Найвища вершина графства приховує таємницю.
Кажуть, тут колись помер чоловік: під час страшної бурі він запечатав зло, яке загрожувало цілому світові.
Тоді знову насунули льодовики, а коли відступили, помінялися навіть обриси пагорбів та назви містечок у долинах.
Тепер на найвищій горі не лишилося навіть сліду тих давніх подій, проте залишилася назва.
Його називають
«Вордстоун» —
СТОРОЖОВИЙ КАМІНЬ.
Розділ 1
Сьомий син
Відьмак прийшов із першими сутінками. День видався тяжкий і довгий, і я вже хотів вечеряти.
— Він точно сьомий син? — запитав Відьмак.
Він дивився на мене з висоти свого зросту і недовірливо хитав головою.
Батько кивнув, що так.
— І ти також сьомий син?
Батько знову кивнув і почав нетерпляче притупувати ногою — з-під його підошви мені на штани полетіли коричневі бризки твані і гною. Із крисів його капелюха скрапував дощ. Місяць уже дощило майже безперестанку. На деревах проклюнулося перше листя, але весняним теплом іще й не пахло.
Батько мій був фермером, як і його батько, а перше правило землеробів — не можна ділити землю. Почнеш ділити між дітьми, а вони — між своїми, і лишиться хіба маленький кусник, а там і його не стане. Того ферма належить старшому сину, а решті треба знайти інше заняття. Кожному якесь ремесло по можливості.
Для того треба багато просити. Можна просити місцевого коваля, особливо якщо ферма велика і коваль має з неї багато роботи. Тоді коваль може взяти одного сина в підмайстри — але то тільки одного, а решта?
Я був сьомим сином, і, поки я виріс, просити вже не було кого. Батько так зневірився, що хотів