Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд
Але ж Річард не знає, хто вона така. Савідлін, по крайній мірі, відноситься до Келен дружелюбно. Він запросив її з Річардом в свою маленьку хатину, де жив з дружиною Везелен, і синочком Сіддіном. Він відвів гостям місце на підлозі, де ті і спали. Навіть якщо їх пустили в будинок за наполяганням Савідліна, Везелен гостинно зустріла Келен і не проявляла холодності навіть під час відсутності чоловіка. Увечері, коли темніло, і робота зупинялася, Сіддін, широко розкривши очі, сідав перед Келен на підлозі, і та розповідала йому про замки та королів, про далекі країни, про страшних звірів. Потім малюк забирався до неї на коліна, обіймав її і просив розповісти ще. У неї сльози наверталися на очі при думці про те, що Везелен не тягне сина геть і настільки добра, що не виявляє страху. Коли Сіддін йшов спати, Річард і Келен розповідали гостинним господарям про свої мандри в Вестланді. Савідлін був з тих, хто поважає перемогу в чесному бою, і, так само як син, широко розкривши очі, слухав їхні розповіді.
Птахолов здавалося задоволений новим дахом. Коли він побачив достатньо, щоб збагнути, що це буде за конструкція, Птахолов посміхнувся, повільно похитавши головою. На шістьох старійшин робота справила менше враження. Для них кілька крапель дощу, які час від часу звалюються прямо на ніс, здавалися предметом, негідним уваги. За своє довге життя вони встигли до цього звикнути, а тепер з'явився чужинець, який показав, наскільки вони були дурні. Коли-небудь, коли помре один з шести старійшин, Савідлін займе його місце. Келен шкодувала, що він не може стати старійшиною прямо зараз. Такий прихильник їм став би у нагоді.
Келен з тривогою думала про те, що станеться, коли дах буде закінчений, що трапиться, якщо старші відмовляться прийняти Річарда в Плем'я Тіни. Він так і не пообіцяв їй не завдавати їм зла. Хоч Річард і не така людина, яка зважиться застосувати насильство, все ж він — Шукач. На карту було поставлено більше, ніж життя кількох людей, набагато більше. Шукач повинен про це пам'ятати. І Келен теж повинна пам'ятати про це.
Келен не знала, що сталося у нього в його душі після того вбивства, чи став він більш сильний та жорстокий. Одного разу вчинене насильство змінює погляд на світ. Звичка вбивати змушує по-іншому ставитися до всього. Легше стає вбити знову. Це вона знала дуже добре.
Келен шкодувала про те, що він тоді прийшов на допомогу і йому довелося скоїти вбивство. У неї не вистачило духу сказати йому, що в цьому не було необхідності. Вона могла б і сама впоратися з останнім з Кводу. Зрештою, одна людина не становила для неї небезпеки. Тому-то Рал і посилав за сповідницею Квод: якщо одного вразить дарована їй сила, троє інших вб'ють і його, і сповідницю. А у одного нападника майже не було шансів. Нехай він був сильний, але вона могла випередити його. Вона просто відскочила б у сторону, ухилившись від удару, і перш, ніж він встиг би знову підняти меч, Келен торкнулася б його, і він став би її покірним рабом.
Келен знала: вона ніколи не зможе сказати Річарду, що йому не потрібно було вбивати людину. При думці, що він зробив це заради неї, рятуючи, як він думав, її життя, Келен ставало ще гірше.
Вона була впевнена, що наступний Квод вже, можливо, йде по їх слідах. Вони невблаганні. Той, кого вбив Річард, знав, що йому належить померти, знав, що у нього немає ніякого шансу один на один проти Сповідниці, і все ж прийшов. Вони не зупиняються. Вони не знають, що значить зупинитися. Вони думають тільки про свою мету.
І насолоджуються тим, що роблять зі сповідницями. Як Келен не старалася, вона не могла забути про Денні.
Всякий раз, як Келен думала про Квод, вона не могла не згадати про те, що тоді зробили з Денні.
Перш ніж Келен встигла вирости, її матір вразив страшний недуг. Цілителі виявилися безсилі. Мати померла занадто швидко. Сповідниці жили тоді згуртовано. Коли одну наздоганяла біда, це стосувалося всіх. Мати Денні взяла на себе турботу про Келен. Дівчатка — найкращі подружки — вважали себе сестрами. Це допомогло пом'якшити біль втрати.
Як і її мати, Денні була крихкою, болючою. У неї не було тієї сили, якою володіла Келен. Келен стала її захисницею, подругою, допомагаючи в ситуаціях, коли потрібно більше сил, ніж Денні могла почерпнути зсередини себе. Звільнивши свою магічну силу, Келен могла відновити її за годину або дві. Денні було потрібно на це кілька днів.
Одного разу Келен відлучилася, щоб прийняти сповідь вбивці, засудженого до повішення. Місія, яка повинна була бути доручена Денні. Келен вирушила замість сестри, бажаючи захистити її від цієї болісної церемонії. Денні не виносила сповіді, не виносила виду зацькованих очей злочинця. Часом вона плакала кілька днів після церемонії. Денні ніколи не просила Келен замінити її, не стала просити і на цей раз. Але одного погляду було достатньо, щоб помітити її полегшення, коли Келен сказала, що піде замість неї. Келен теж не любила сповіді, але вона була сильнішою, розумнішою, більш схильною до роздумів. Вона розуміла, що її доля — бути сповідницею, і приймала це. Вона — це вона. Це не завдавало їй такого болю, як Денні. Келен завжди ставила розум вище серця. І вона нерідко виконувала за сестру брудну роботу.
