Чорні зорі - Володимир Іванович Савченко

А Якін… Якін зараз люто ненавидів Самойлова.

Чому він, Якін, який завжди прагнув зробити відкриття, не сказав перший: “Це — антиречовина?” Хіба ж він не підходив до точнісінько такої думки? Хіба не він бачив спалах, встановив і довів, що в камері мезонатора були позитрони, що вибух стався після досліду?! Чому не він перший збагнув усе?

Досі все пояснювалось просто: Кольці Самойлову щастило, а йому, Якову, хоч він нітрохи не гірший за нього, а може, навіть кращий, талановитіший, не везло в житті. І ось тепер… Просто він був надто обережний. Звичайно! Адже у нього ця ідея виникла тоді ж, коли й у Самойлова, якщо не раніше. Злякався, що це буде надто грандіозно? Ех…

— Розумієш, Яшко… — Самойлов звів на Якова червоні від безсоння очі. — А це ж, мабуть, і є отой “мезоній”, що його шукав Голуб. Адже при взаємодії антиречовини із звичайною речовиною обидві вони перетворюються на безліч мезонів. Краплинка антиртуті може замінити кілька мезонаторів!.. Уявляєш, як здорово?!

Яків уважно глянув на нього, потім відвів очі, щоб не виказати своїх почуттів.

— Слухай, Миколо! Схоже на те, що ми з тобою зробили велетенське відкриття! — Голос його звучав неприродно лунко. — Антиречовина — це ж не тільки мезони… Адже вона виділяє подвійну повну енергію — два ем це квадрат! Можна робити які завгодно малі і які завгодно великі вибухи. Керовані вибухи!.. І ще — ямка в нейтридній пластинці. Це ж спосіб обробки нейтриду! Розумієш? Пучком швидких мезонів можна “різати” нейтрид, як сталь автогеном. Антиртуть, що виділяється при цьому, можна знищувати повітрям або збирати… Тепер ми можемо поводитися з нейтридом так само, як із сталлю: обробляти його, різати, кроїти, нарощувати. Гігантські перспективи!

— Так, звичайно… Тільки чому “ми”? До чого тут ми? — Самойлов мляво знизав плечима. — Не ми зробили це відкриття. Коли вже на те пішло, ми тільки розшифрували його. Відкриття належить їм…

Вони бігли мокрим від талого снігу шосе, пильно вдивлялися, шукаючи за сніговою пеленою зелений вогник таксі. Мимо проходили люди із згортками, мчали легкові машини з прив’язаними зверху ялинками. Через тиждень Новий рік… Ніхто навіть не запідозрював, яка величезна небезпека нависла над містом.

Швидше! Швидше! Тепер усе можуть вирішити хвилини!.. Ага! Самойлов голосно свиснув, замахав рукою. До них підкотила клітчаста “Победа”.

— У Нове селище, швидше!

Вони причинили дверцята, й машина помчала по шосе у снігову темінь.

…Ще півгодини тому вони сиділи в кімнаті й міркували, як повторити дослід Голуба. Тепер вони вже знали, що треба шукати.

— А ти пригадуєш, — мовив Яків, — місяць тому було повідомлення про атомний вибух в Америці, у Нью-Хенфорді? Там був нейтрид-завод. Чи не сталося у них чогось подібного?

Микола подумав:

— Пригадую… Але ж там виробляли атомні снаряди з нейтриду. Представник концерну сам визнав, що на заводі зберігався збагачений уран. Навряд…

— Гаразд, давай не відхилятися, — вирішив Яків, Проте це був перший поштовх.

Як приходять у голову думки? Іноді досить незначного зовнішнього поштовху, щоб виникла низка асоціацій, малюнків, картин, з яких народжується нова ідея.

Запитання Якова повернуло думки Самойлова до свого заводу. Подумати тільки, адже він не був там більше місяця!.. Як там справляється Кованько? Стривай, стривай, а чим вони займалися тоді, напередодні катастрофи? Микола згадав дивні “блимання” в камерах…

Це був другий поштовх.

Блимання! Адже він хотів про них поговорити з Іваном Гавриловичем… Микола вийняв з кишені блокнот, перегорнув списані цифрами й формулами сторінки.

“Подумати:

1. Вакуум підвищився до десяти у мінус двадцятій степені міліметра, — за межі можливого для вакуумних насосів. Чому? Від безперервної роботи? Вплив нейтриду?

2. У головних камерах — дивні мікроспалахи на стінках з нейтриду. Коли буду в Ядерному, обговорити з Іваном Гавриловичем”.

Від цих похапцем написаних рядків на Самойлова війнуло ще не зовсім усвідомленим жахом. Блимання і вакуум!.. Здогад промайнув у голові так швидко, що викладення його забрало б у тисячу разів більше часу. Якін щось запитував, та Самойлов уже не чув.

…На стінках мезонаторів блимали голубі зірочки то в одному, то в іншому місці. Промінь негативних мезонів несе в собі мезони різних енергій — про це свідчить статистика. Частина їх, нехай невелика, буде з підвищеною енергією. Вони не засвояться ртуттю, а розсіються й осядуть на нейтридних стінках, утворюючи антипротони.

Тепер про фільтри. Фільтри не можуть витягнути з камери абсолютно всі позитивні мезони, частина їх неодмінно залишиться. Отже, в камерах заводських мезонаторів є всі умови для утворення антиречовини

“Спокійно, спокійно! — умовляв себе Микола. — Не гарячись… значить, блимання на стінках камери — це сліди елементарних вибухів атома повітря й антиатома. Крім того, є вакуум — неймовірний, ідеальний вакуум! Антиречовина знищувала залишки повітря, вона з’їдала його…”

Він поглянув на Якова й здивувався його байдужості: той спокійно причісувався, дивлячись у шибку. Коли Микола розповів йому про свій здогад, Яків одразу ж запалився:

— Я ж казав тобі про завод! Я передчував!

— Та слухай же! — гарячково вигукнув Самойлов. — Мезонатори працюють у форсованому режимі — три зміни