Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко
Ще нижче міститься наш машинний відділ. Там стоять машини, що переробляють зіпсоване повітря, відбираючи від нього залишки вуглекислоти й інших шкідливих газів та подаючи нові порції кисню. Там-таки міститься й наше енергетичне господарство. Воно заслуговує на те, щоб спинитися на ньому докладніше.
Всі наші машини, все наше автоматичне устаткування — електричні. Електрика — душа нашого корабля. Але — де взяти стільки енергії, щоб її вистачило на весь час подорожі до Венери й назад, та ще на весь час життя на нашій сусідці? Правда, у нас величезна кількість акумуляторів. Надзвичайних мініатюрних акумуляторів, винайдених усього кілька років тому. Я думаю навіть, що без цих мініакумуляторів не можна було б побудувати так досконало, дотепно й економно всю нашу ракету. Але що то за акумулятори?
Відомо, що акумулятори відрізняються своєю ємністю, величиною свого електричного заряду. Досі людство звикло до незграбних великих акумуляторів старого типу. Вони були дуже незручні, ємність їх була мізерна. І ще на початку нашого сторіччя академік Йоффе передбачив можливість існування акумуляторів іншого типу.
Уявіть собі акумулятор завбільшки з сірникову коробочку. А ємність його така, що він може живити своєю електрикою машину в 25 кінських сил протягом 100 годин! Неймовірно, але — факт! Це — наші мініакумулятори.
Ціла шафа таких мініакумуляторів стоїть у нас у нижньому поверсі, у нашому машинному відділі. Дотепне устаткування автоматично виключає акумулятор, як тільки він виснажив увесь свій електричний заряд, і включає свіжий. Отже, наші машини спиняться лише тоді, коли виснажиться останній мініакумулятор. А коли це буде? Ясно, що навіть за умов їх велетенської ємності, заряду наших акумуляторів не вистачило б на весь час нашої подорожі. Значить, їх треба заряджати. За рахунок чого? Де взяти потрібну для цього енергію?
Взяти паливо — бензин чи керосин чи ще щось інше, щоб рухати динамо-машини? Але, крім власної ваги палива й машин — а це чималенький вантаж — потрібно було б урахувати ще вагу й запаси стисненого повітря для горіння палива. Без повітря не буде горіти ніяке паливо — крім, хіба, вибухових речовин.
І академік Риндін винайшов дотепний і певний спосіб одержувати нову й нову енергію протягом всієї нашої подорожі, протягом усього нашого перебування в міжпланетному просторі. Це була думка, геніальна своєю простотою й дотепністю, бо ми одержуємо нашу енергію просто з нічого, без будь-яких витрат і зусиль.
Людство давно вже мріяло про двигуни, які використовували б для своєї роботи температурну різницю, скажімо, нижніх холодних шарів океану — і верхніх, тепліших. Деякі дослідні установки такого типу було навіть здійснено. Але вони не давали великого ефекту, бо різниця температур поміж такими шарами води не дуже велика. Проте, установки працювали.
Микола Петрович сказав:
— Хто заважає нам використати неймовірний спад температури між двома сторонами нашого корабля? Адже одна його сторона, освітлена яскравим і гарячим сонячним промінням, матиме температуру від сорока до ста градусів вище нуля. Вона матиме цю температуру весь час, бо жодна хмарка не затулить нас від Сонця протягом усього часу подорожі. А друга сторона ракети, тіньова, навпаки — матиме температуру, близьку до абсолютного нуля, до температури міжпланетного простору. Таким чином, весь час подорожі ми матимемо величезну різницю температур на двох стінах ракети, різницю, яка хитатиметься в межах двохсот-трьохсот градусів. Жодному конструкторові на Землі й не снилася ніколи така різниця. Ось де джерело нашої енергії!
Він мав цілковиту рацію. Ця різниця дає нам енергію щохвилини. І енергія ця не коштує нам жодної копійки, бо все це йде за рахунок Сонця, яке невпинно нагріває ракету.
Всередині зовнішніх стін нашого корабля прокладено складну систему трубок, якими переливається спеціально виготувана рідина з дуже низькою температурою кипіння. Власне, це не рідина, а скраплений газ, суміш газів. Рідина проходить трубками тіньової сторони ракети — і, ясно, охолоджується до краю. Потім вона потрапляє до трубок сонячної сторони, нагрітих Сонцем. І тут вона відразу починає кипіти, парувати. А ці трубки побудовані, як казан. Пара, що бурхливо створюється в них, рухає приводи нашої динамо-машини.
А потім та пара іде знов до трубок, які ведуть її до тіньової сторони. І тут пара під впливом дуже низької температури знову скраплюється, охолоджується. Потім знов до сонячної сторони — і так без кінця. Хіба не дотепно? Хіба не чудове розв’язання завдання? Адже ми маємо дармове й стале джерело електричної енергії!
Ясно, що акумулятори, які щойно виснажилися, зразу ж включаються до кола динамо-машини і вона знов заряджає їх. Кільце замкнене!
Яке щастя, що той клятий метеорит ударив так, що не пошкодив жодної трубки з рідиною! От тоді була б справжня катастрофа, бо ми залишилися б без енергії…
Микола Петрович якось сказав:
— Наша система рідини мусить працювати точніше, ніж людське серце. Ви знаєте, Василю, серце людське все-таки відпочиває трохи вночі, воно з меншою силою жене по жилах кров, повільніше б’ється. А машини наші мусять працювати однаково. Коли спиняється серце, людина вмирає. Так прийде край і нашому існуванню, якщо здасть система рідини і після того ми виснажимо останній з наших мініакумуляторів.
Справді, від системи рідини і зв’язаних з нею мініакумуляторів залежать цілком такі роботи механізмів, що рухаються електрикою:
1) очищення повітря й механічна вентиляція наших кают;
2) освітлення й огрівання всіх наших приміщень;
3) діяння всіх допоміжних механізмів — автоматичних запорів, дверей, гамаків, шаф, буфету, стола… все навіть перелічити важко;
4) діяння апаратів керування кермами нашого корабля і, нарешті, -
5) автоматичне діяння механізмів, що безперервно подають в разі потреби вибухову речовину — прототротил — до камер згорання. Але про це доведеться сказати окремо.
Спочатку мені страшно було уявити собі й те, що тут-таки, за нашими спинами, за тонкою стіною загальної каюти, — містяться багатотонні запаси прототротилу, цієї надзвичайної вибухової речовини нечуваної сили. Динаміт, піроксилін, навіть нітрогліцерин — все це дрібниці, порівнюючи
