Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн
Подумавши, він зрозумів, що в нього не було навіть найменших симптомів похмілля, хоча й пригадував, що випив з Доун більше, ніж кілька склянок. І не сп'янів — хоча пам'ятав, що точно випив більше, ніж зазвичай собі дозволяв. Він раніше ніколи не міг поглинати випивку без наслідків — так, як Джубал.
Здавалося, що на Доун спиртне взагалі не впливає, — саме тому він, напевно, й перевищив свою звичну норму. Доун... Що за краля, ну що за краля! Вона аніскілечки не розізлилася, коли він, хвилюючись, випадково назвав її Джилл, — натомість виглядала дуже задоволеною.
У великій кімнаті нікого не було. Бену стало цікаво знати — котра ж зараз година? Не те щоб це його дійсно цікавило — просто шлунок говорив йому, що час сніданку вже давно минув. Він пішов на кухню, щоб глянути, що там можна було знайти.
Коли він зайшов, чоловік, що був там, підняв на нього очі.
— Бене!
— Треба ж таке! Привіт, Дюку!
Дюк міцно його обійняв і поплескав по спині.
— Бене, ти — світло моїх очей! Чорт забирай, як же я радий тебе бачити! Ти є Бог. Як тобі приготувати яйця?
— Ти є Бог. Ти готуєш?
— Лише коли не можу знайти когось іншого, хто приготує щось для мене, — як ось зараз. Найчастіше готує Тоні. Час від часу ми всі це робимо. Навіть Майк, якщо тільки Тоні його не спіймає й не вижене — бо Майк і тут винятковий: він найгірший у світі кухар, — Дюк продовжував розбивати яйця в тарілку.
Бен приєднався до нього.
— На, ось тобі тости і кава. Тут десь є вустерський соус?
— У Паті є. Ось, — додав Дюк, — я заглядав до тебе з півгодини тому, але ти все ще хропів. Я був зайнятий, — і в тебе також були справи, від самого приїзду аж дотепер.
— Чим ти тут займаєшся, Дюку? Окрім того, що готуєш, — якщо не можеш цього уникнути?
— Ну, я диякон... І колись стану жерцем. Не те щоб це мало значення, але я — повільний. Вивчаю марсіанську... Тут кожен це робить. А ще я — майстер, так само як і в Джубала.
— Знадобиться ціла бригада, щоб підтримувати місце такого розміру.
— Бене, тебе б здивувало, якби ти дізнався, як мало для цього потрібно. Я маю стежити за водогоном — але якось згодом тобі слід ознайомитись з унікальним способом Майка лагодити забитий туалет. Мені не часто доводиться гратися в сантехніка, бо, окрім водогону, майже вся техніка в цій будівлі — ось тут, на кухні... Вона не така нафарширована усілякими пристроями, як Джубалова.
— У мене склалося таке враження, що у вас в храмі є дуже складні пристрої.
— Тричі «ха». Ніякої техніки. Пристрій для керування світлом — ось і все, плюс кілька простіших. Фактично, — Дюк посміхнувся, — один з моїх найважливіших обов'язків — це не обов'язок узагалі. Я пожежний інспектор.
— Що?
— У мене є ліцензія пожежного інспектора, його повноваження перевіряти тут все. Те ж саме і з санітарним інспектором, та з інспектором з безпеки, — і всім їм тут нічого робити. Проте це також означає, що нам ніколи не доведеться впускати сторонніх у це приміщення, — тож ми і не впускаємо. Вони відвідують зовнішні служби... Але ніколи не йдуть далі — якщо тільки Майк не дасть на це дозвіл.
Вони наклали їжу в тарілки й сіли за стіл. Дюк запитав:
— Ти залишаєшся — чи не так, Бене?
— Не знаю, чи я зможу, Дюку.
— Гм... Я сподівався, що в тебе більше здорового глузду, ніж у мене. Я теж прийшов сюди лише навідатися... І повернувся додому, а потім ще з місяць ходив похмурим — поки не сказав Джубалу, що йду назавжди. Та не зважай: ти повернешся. Не приймай жодних остаточних рішень до Розділення води сьогодні ввечері.
— Розділення води?
— Хіба Доун тобі не говорила? Чи Джилл?
— Гм... Ні, здається.
— Тобі не говорили. Чи, можливо мені слід дозволити Майку це пояснити? Ні, в цьому немає потреби; люди однаково згадуватимуть про це впродовж усього дня. Звичайно, ти ґрокаєш розділення води; ти ж — один з Першоназваних.
— Першоназваних? Доун вже вживала цей вираз.
— Його застосовують для нас — тих, хто став водними братами Майка, ще не вивчивши марсіанської. Зазвичай всі інші не розділяють води й не стають ближчими, аж доки не перейдуть з Сьомого Кола у Восьме. А до того часу вони вже починають думати марсіанською. Чорт, деякі з них знають її значно краще, ніж я зараз, оскільки я сам став Першоназваним — і почав навчання вже після того, як опинився в Гнізді. О, насправді це не заборонено. Нічого не заборонено — навіть розділити воду з кимось, хто ще не готовий для Восьмого Кола. Чорт, якби я хотів, то міг би підчепити в барі якусь ціпоньку, розділити з нею воду, потім переспати, а вже тоді відвести її в Храм і почати її навчання. Проте я не хочу. У тому-то й річ; я цього навіть не хочу. Найбільше, на що я міг би наважитись, якщо воно того варте — це привести її на зовнішню службу, дозволити Майку оглянути її й з'ясувати, чи це їй підійде. Бене, я зараз спробую вгадати. Впевнений, що в тебе були неперевершені ночі з неперевершеними кралями.
— Ну, так. Але небагато.
— Прекрасно знаю, що так воно і було. Проте ти більше ніколи в своєму житті не ляжеш у ліжко з жодною з них, окрім твоїх водних братів.
— Гмм...
— Ось побачиш. Перевірмо це через рік, і ти скажеш мені. Майк може вирішити, що хтось готовий, щоб розділити воду, ще до того, як та людина досягне навіть Сьомого Кола. Одну пару, яка живе в Гнізді, Майк обрав й запропонував їм воду, щойно вони вступили в Третє Коло,
