Сплячі красуні - Стівен Кінг

— Де зараз Клара і ваші дочки?

Чотири дівчинки віком від трьох до дванадцяти. Це жахливо для батька, який їх любив, але, мабуть, добре для Клінта, як не огидно йому про таке думати; він не мусить говорити про долю цілого світу, тільки про долю найближчих, найрідніших для Баррі людей.

— Нагорі, сплять, — засміявся Баррі. Втім, не справжнім сміхом, просто «ха-ха-ха», наче напис у діалоговій бульбашці в коміксі. — Ну, самі розумієте. Оповиті отими… штуками. Я сиджу у вітальні, з рушницею. Якщо якісь заявляться сюди бодай із найменшим наміром черкнути сірником, я їх перестріляю.

— Я думаю, є спосіб урятувати вашу родину. Я думаю, вони можуть прокинутися. Чи цікавить вас така ідея?

— Це та жінка? — щось нове забриніло в голосі Баррі. Щось живе. — Це правда, що люди кажуть? Що вона може засинати, а потім прокидатися? Якщо це лише плітка, скажіть мені відверто. Мені нестерпні безпідставні надії.

— Це правда. А тепер слухайте. До вас приїдуть двоє. Один з них доктор, а інша — дочка директорки Котс.

— Мікейла досі не спить? Навіть коли минуло вже стільки часу? — тепер Баррі заговорив тим тоном, який був притаманний йому в кращі дні. — Доволі можлива річ, я гадаю. Ґерда, моя найстарша, трималася до вчорашнього вечора — але все одно надзвичайна.

— Вона не просто не спить, вона абсолютно бадьора. Зовсім не схожа на будь-яку іншу жінку в Три-Окружжі, в якої досі розплющені очі. Саме та жінка, яку ми тут утримуємо, це зробила. Просто дихнула їй в горло і пробудила її.

— Якщо це жарт, Норкроссе, це надзвичайно поганий час для…

— Ви самі все вирішите. Вони вам усе розкажуть, а потім попросять зробити дещо небезпечне. Я не хочу сказати, що ви наша єдина надія, проте, — Клінт заплющив очі, потер вільною рукою собі скроню, — може бути, що саме так і є. А часу обмаль.

— Я зроблю будь-що заради моєї дружини і дівчаток, — сказав Баррі. — Що завгодно.

Клінт дозволив собі довгий видих полегшення.

— Друже, я сподівався, що ти так скажеш.

3

Баррі Голден дійсно мав рушницю. Не нову, її передавали нащадкам три покоління Голденів, але він її чистив, він її змащував, і вигляд у неї був достатньо смертовбивчий. Ґарта з Мікейлою він слухав, тримаючи рушницю в себе на колінах. Поряд з ним, на кутньому столику, покритому одною з ошатних мереживних серветок Клари Голден, стояла коробка з товстенькими червоними набоями.

Говорячи по черзі, Мікейла з Ґартом розповідали адвокату те, що їм повідомив Клінт: як поява Єви Блек майже точно збіглася з інформацією про перших жертв Аврори; як вона голими руками вбила двох чоловіків; як вона без спротиву дозволила забрати себе під арешт, сказавши, що саме цього вона й хоче; як вона безустанно билася обличчям об захисну сітку в Лайлиному крузері; як усі її поранення заживилися з чудодійною швидкістю.

— Крім того, що привела мене до тями, вона знала про мене такі факти, яких ніяк знати не могла. І ще там кажуть, що вона керує пацюками. Я розумію, в таке важко повірити, але…

Її перебив Ґарт:

– Інша ув’язнена, Фіцрой, розказала нам, як вона використала пацюків, щоб отримати мобільний телефон заступника директорки тюрми. І вона має мобільний телефон. Я його бачив.

— Більш того, — сказала Мікейла. — Вона заявила, що вбила суддю Сілвера. Вона заявила…

Вона замовкла, вагаючись, чи продовжувати далі, але Клінт сказав їм, щоб розповіли правду, всю правду, і нічого, крім правди. «Пам’ятайте, що він може бути в жалобі, — сказав їм Клінт, — але все одно він залишається адвокатом, а він збіса добрий адвокат. Він може унюшити брехню за сорок ярдів. Навіть проти вітру».

— Вона заявила, що зробила це за допомогою нетлів. Тому що Сілвер хотів привезти сюди когось з іншого міста, а це не дозволено.

Мікейла розуміла, що тиждень тому на цьому місці її розповіді Баррі Голден вирішив би, що в його гостей або якась спільна злоякісна маячня, або вони намагаються утнути найдурніший, найотруйніший в світі розіграш, і попросив би їх покинути його дім. Але зараз було не тиждень тому. Замість наказати їм вимітатися, Баррі вручив Мікейлі рушницю свого діда:

— Потримайте.

На кавовому столику лежав ноутбук. Баррі сів на диван (також щедро прикрашений плетеними виробами його дружини) і почав клацати по клавішах. За якусь мить він скинув на них очі:

— Поліція округу Бриджер повідомляє про аварію на Старій Коглинській дорозі. Одна жертва. Імені не подають, але машина — лендровер. Суддя Сілвер їздить лендровером.

Він роздивлявся Мікейлу Котс. Фактично, з того, що вони йому розповіли, виходило так, що доля кожної жінки на планеті Земля залежить від того, що відбуватиметься в наступні кілька днів тут, у Дулінгу. Це звучало божевільно, але дочка директорки Котс, яка, щиро дивлячись на нього, сиділа в улюбленому віденському кріслі-гойдалці Сари, була найкращим аргументом на користь того, що це таки правда. Можливо, беззаперечним аргументом. У новинах по «Сі-Ен-Ен» того ранку передавали, що на п’ятий день Аврори досі не заснули менше десяти відсотків жінок. Баррі цього не знав, але він був би готовий закластися на рушницю дідуся Голдена, що жодна з них не виглядає так, як Мікейла.

— Вона просто… що? Поцілувала вас? Як отой принц у мультику поцілував принцесу Аврору?

— Так, — сказала Мікейла. — Як там. І ще вона дихнула мені в горло. Я думаю, що саме це так подіяло — її подих.

Баррі звернув свою увагу на Ґарта.

— Ви це бачили?

— Так. Це було чудесно. Мікі там раптом стала, як вампірка після свіжої трансфузії, — та коли впіймав її насуплений погляд. — Вибач, любонько, мабуть, це не найкраща метафора.

— Насправді це було порівняння, — холодно сказала вона.

Баррі все ще намагався осягнути це своїм розумом.

– І вона каже, що по неї прийдуть? Копи? Містяни? І що керує цим Френк Ґірі?

— Так.

Мікейла оминула все сказане Євкою про те, що сплячі жінки мусять ухвалити власне рішення; якщо це правда, ця частина від них не залежить.

— Я знаю Ґірі, — сказав Баррі. — Сам я його ніколи не захищав, але він був в окружному суді кілька разів. Пригадую справу, де одна жінка скаржилася на погрози з його боку за те, що вона не тримає свого ротвейлера на шворці.

В нього те, що ви назвали б проблемою гніву.

— Ще б мені не знати, — пробурмотів Ґарт.

Баррі поглянув на нього зі зведеними вгору