Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

— О Господи, ти знаєш, де це? — вигукнув той.

Вінер довго вивчав координати, а потім невпевнено запитав:

— Це зона, де другий трисоляріанський флот почав прискорюватися до швидкості світла?

— Абсолютно правильно.

— Ти впевнений?

— На попередньому місці служби я якраз приглядав за цією ділянкою простору. Я знаю її краще за свої п’ять пальців.

Висновок був зрозумілим: корабель, який прискорюється до швидкості світла за допомогою кривизни простору, залишає після себе помітний слід у просторі-часі.

Перший, менший, «міхур» утворився всередині системи Трисоляриса, й цьому могло бути кілька пояснень. Можливо, трисоляріани спочатку не знали, що використання рушійної сили викривленого простору призводить до подібних наслідків, і це стало неочікуваним результатом під час випробувань двигуна чи першого польоту новітнього корабля. Або ж вони володіли цими знаннями, і цей «міхур» був наслідком якоїсь випадковості чи помилки. Але можна бути певним, що вони всіляко намагалися уникнути подібних слідів і, швидше за все, спробували затерти їх, проте безрезультатно. Одинадцять років тому другий трисоляріанський флот летів цілий рік, використовуючи лише звичайні двигуни, і тільки опинившись на відстані 6000 астрономічних одиниць від рідної планети, кораблі активували двигуни криволінійного прискорення. Очевидно, цей маневр мав за мету залишити сліди від прискорення якнайдалі від системи Трисоляриса, однак, як виявилося, вже було запізно.

У той час людство не могло зрозуміти причини такої поведінки трисоляріан. Найбільш логічним поясненням здавалося припущення, що таким чином вони намагалися уникнути негативних наслідків від одночасного прискорення до швидкості світла 415 кораблів. Однак тепер з’ясувалося, що трисоляріани намагалися приховати місце розташування рідної планети. Саме з цих міркувань другий трисоляріанський флот почав сповільнюватися на відстані 6000 астрономічних одиниць від Сонячної системи.

Вінер і Василенко бачили однаковий страх в очах один одного, доходячи аналогічних висновків.

— Ми повинні невідкладно повідомити про це, — сказав Вінер.

— Але мусимо зачекати до запланованого сеансу зв’язку, оскільки спроба комунікації поза графіком буде однозначно розцінюватися як сигнал тривоги.

— Це і є тривожним дзвінком! Ми маємо попередити людство не виказувати себе таким чином!

— Це надмірне хвилювання. Люди тільки почали вивчати технології руху зі швидкістю світла, й у найліпшому разі ми зможемо збудувати щось подібне хіба за пів століття.

— А якщо навіть перші досліди в цьому напрямі лишають подібні сліди? Можливо, такі експерименти вже проводяться десь у Сонячній системі!

Саме внаслідок таких міркувань доповідь про спостереження була надіслана за допомогою екстреної системи нейтринного зв’язку командуванню Об’єднаного флоту, звідти переслана до Ради оборони Землі. А вже там стався витік інформації, який був помилково інтерпретований як попередження про атаку фотоїда, що й вилилося в глобальні потрясіння два дві потому.

Подібні сліди, схожі на обгорілі ділянки пускового майданчика після старту ракети, залишає після себе двигун криволінійного прискорення лише з досягненням швидкості світла. Після цього космічний корабель рухатиметься за інерцією, й подібних слідів більше не буде. Доцільно припустити, що на початку сповільнення космічний корабель, що рухається зі швидкістю світла, залишить аналогічні сліди. До сьогодні ще невідомо, як довго вони можуть залишатися в просторі, але є версії, що рух із такими швидкостями внаслідок роботи двигуна криволінійного прискорення може призводити до виникнення певної просторової аномалії, яка зберігатиметься тривалий проміжок часу або навіть завжди.

Тепер людство мало підстави вірити твердженню Томоко про те, що звіддаля Трисолярис на вигляд значно небезпечніший за Землю: помітний навіть зі значної відстані «міхур» завширшки у 10 астрономічних одиниць, який утворився внаслідок запуску двигуна криволінійного прискорення, і став головною причиною завдання невідкладного удару по Трисолярису. Ці сліди та розсилання координат місцеперебування й спричинили експансивне зростання небезпечності трисоляріанської цивілізації в очах решти.

Протягом наступного місяця спостережень Блок №1 Системи раннього сповіщення виявив у різних частинах космосу ще шість аналогічних слідів. Усі вони мали приблизно однакову сферичну форму, проте значно різнилася у розмірах — від 15 до 200 астрономічних одиниць у діаметрі. Один із «міхурів» розташовувався на відстані 6000 астрономічних одиниць від Сонячної системи і, вочевидь, був слідом від початку сповільнення кораблів другого трисоляріанського флоту. Але решта знайдених слідів не мали нічого спільного з місцем розташування та векторами переміщення другого трисоляріанського флоту. Можна було припустити, що двигуни криволінійного прискорення є широковживаним способом переміщення у Всесвіті.

Після того як екіпажі «Синього простору» та «Гравітації» знайшли численні артефакти всередині чотиривимірного простору, людство отримало ще одне пряме свідчення існування у Всесвіті великої кількості високорозвинених цивілізацій.

Один зі слідів віднайшовся на відстані лише 1,4 світлового року від Сонця, недалеко від хмари Оорта. Вочевидь, корабель затримався там на якийсь час, а потім знову прискорився до швидкості світла. Ніхто й гадки не мав, коли це могло статися.

Свідчення того, що двигуни криволінійного прискорення лишають після себе надто помітні сліди, повністю дискредитувало й без того сумнівний проєкт. Як наслідок, і Об’єднаний флот, і Організація Об’єднаних Націй незабаром на міжнародному рівні ініціювали заборону щодо проведення досліджень та побудови кораблів, оснащених такими двигунами. Невдовзі всі країни імплементували аналогічні норми в національне законодавство. Це обмеження стало найсуворішою законодавчою забороною стосовно використання певних технологій із часу ратифікації Договору про нерозповсюдження ядерної зброї три століття тому.

Людство мало обирати лише з двох варіантів: втілювати проєкт «Бункер» чи пристати на план «Чорний домен».

Витяг із «Минулого поза часом»: Жах Безкінечної ночі

Якщо узагальнити, то головною причиною відмови від побудови надшвидкісних космічних кораблів стало намагання уникнути утворення помітних слідів від роботи двигунів криволінійного прискорення, які ще сильніше демаскують існування людства і можуть призвести до збільшення рівня загрози цивілізації Сонячної системи з боку інших спостерігачів, що пришвидшить завдання удару за теорією Темного лісу… Але існували й глибші причини такого рішення.

Протягом останнього століття докризових часів і до кінця Епохи кризи людство відчувало тугу за небом, але перші кілька кроків назустріч Усесвіту були сповнені невдач і болю. Трагічні події Битви Судного дня змусили людей болісно усвідомити свою вразливість у глибинах Усесвіту, а братовбивча Темна битва назавжди залишила шрами в серцях. Наступні події — судовий процес над екіпажем «Бронзової доби», захоплення «Гравітації» «Синім простором» та початок трансляції з використанням гравітаційних хвиль — лише поглиблювали рани та сприяли філософському сприйняттю долі.

Насправді широкі верстви і не були надто зацікавлені в роботі над проєктом. Більшість людей вважали, що навіть якщо високошвидкісні кораблі й буде створено за їхнього життя, все одно вони не зможуть ними скористатися.

Основна увага громадськості була приділена проєкту «Бункер», який здавався значно реалістичнішим способом виживання людства. «Чорний домен» також мав дещицю прихильників, адже успішна його реалізація обіцяла спокійне життя довіку, а три століття існування в постійному страху формують чималий запит на безтурботність. Звісно, ізоляція від решти Всесвіту викликала певний розпач, проте немалі розміри самої Сонячної системи дещо зменшували цю тугу, допомагаючи змиритися з такою долею. Ще однією