Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
«Зоряне кільце» не мало ілюмінаторів, проте зображення порту виводилося на кілька інформаційних вікон. Вони побачили, як юрба темними водами повені затоплює паркувальну зону. Люди оточували космічні кораблі, викрикували прокляття, розмахували руками, сподіваючись пробитися всередину. Велика кількість літаючих машин, які раніше приземлилися біля космопорту, знову здійнялися в повітря. У їхніх салонах не було ані душі: власники за допомогою дистанційного керування намагалися перешкодити космічним кораблям злетіти. Небо запруджувала дедалі більша кількість літаючих машин, які чорною хмарою нависали над стартовими столами. Якщо так триватиме й далі, то скоро більше ніхто не зможе злетіти.
Чен Сінь зменшила розмір інформаційного вікна й обернулася, щоб заспокоїти дітей. Але цієї миті почувся оглушливий крик АА:
— О Боже!
Чен Сінь кинула погляд у напрямку носа корабля і побачила, що інформаційне вікно розгорнулося на весь салон і транслює картинку, на якій сліпуча вогняна куля розквітає посеред сталевого лісу корпусів космічних кораблів, що очікували старту.
У когось не витримали нерви, й він ініціював запуск корабля прямо в зоні очікування в оточенні натовпу!
Температура потоку плазми, що струменіє з сопел термоядерного двигуна, в десятки разів перевищує показники давніх реактивних двигунів. Під час запуску з рівного майданчика потік плазми миттєво плавить шари ґрунту, розкидаючи навсібіч обгорілі шматки і знищуючи все живе в радіусі тридцяти метрів. Вони побачили на екрані, як багато чорних ляпок розлетілося від вогню — одна з них врізалася у верхню частину корабля, що стояв поруч, залишивши на обшивці чорний слід. Обвуглене людське тіло. Кілька інших кораблів поблизу місця старту завалилися набік — ймовірно, через розплавлення посадкових опор.
Натовп миттєво замовк. Люди підвели погляди і побачили, як корабель, який щойно спопелив десятки людей, із гуркотом відірвався від паркувального майданчика, тягнучи за собою у небо білий слід, а потім узяв курс на схід. Ніхто не міг повірити в те, що щойно побачив. За кількадесят секунд стартував другий корабель, ще ближче до «Зоряного кільця». Ревіння, вогонь і хвилі спеки, що накочували від місця старту, збурили натовп до межі. Незабаром злетів третій човник, а за ним четвертий… Кораблі один за одним стартували з місць для парковки. Вогняні кулі розкидували врізнобіч обпечені рештки людських тіл, перетворюючи зону очікування на великий крематорій.
АА спостерігала за трагедією, закусивши нижню губу. Потім швидким рухом відсунула від себе інформаційне вікно і почала набирати команди в іншому, меншому.
— Що ти робиш? — запитала Чен Сінь.
— Готуюся злітати.
— Ні, стій.
— Дивися сюди, — відповіла АА і посунула до Чен Сінь ще одне маленьке віконце, на яке виводилося зображення території навколо човника. Кожен корабель над хвостовим соплом двигуна мав спеціальне тепловідвідне кільце, що складалося з безлічі патрубків для розсіювання жару термоядерного двигуна. Чен Сінь побачила, що в усіх кораблів по сусідству тепловідвідні кільця світилися тьмяно-червоним — термоядерні реактори активовані, й підготовчі процедури до зльоту кораблів ініційовані. — Або ми зараз злітаємо, або це зроблять вони! — вигукнула АА.
Якщо бодай один із човників запустить двигун, потік плазми може розплавити посадкові опори сусідніх кораблів, включно із «Зоряним кільцем», через що вони впадуть на розплавлену земну поверхню.
— Ні, чекай, — сказала Чен Сінь спокійним, але надзвичайно впевненим голосом. На її долю випадали випробування значно гірші за це, тож вона легко змогла опанувати свої емоції.
— Що таке? — не менш спокійно перепитала АА.
— Унизу люди.
АА припинила вводити команди й повернулася до неї.
— Незабаром ти, я, цей натовп і Земля — усі ми просто випаруємося. І ти візьмешся у цьому бульйоні сепарувати шляхетні молекули від мерзенних?
— Наші цінності все ще чогось варті. Я й досі Президент компанії «Зоряне кільце», якій належить цей космічний корабель. А ти — моя підлегла, тож мусиш виконувати мої накази.
АА довгим поглядом зміряла Чен Сінь, але зрештою згідливо кивнула, простягнула руку і деактивувала контрольне інформаційне вікно. Потім впевненими рухами вимкнула решту вікон, ізолюючи кабіну корабля від ошаленілого світу назовні.
— Дякую, — сказала Чен Сінь.
АА нічого не відповіла, натомість підхопилася з крісла, ніби про щось раптом згадала. Узявши лазерну гвинтівку з порожніх крісел поруч, вона почала спускатися сходами до виходу.
— Не відстібайте пасків безпеки, бо корабель може завалитися на бік будь-якої миті.
— Що ти збираєшся робити? — запитала Чен Сінь.
— Якщо нам не судилося злетіти, то хрін їм усім також! — вигукнула АА, вимахуючи рушницею.
АА відчинила люк, вислизнула назовні й одразу захлопнула його знову, аби не дати можливості людям ззовні потрапити всередину корабля. Спустившись східцями на землю, вона вистрелила у хвостову частину найближчого корабля, який готувався відлетіти. Синій димок заструменів із місця влучання — лазерний промінь прорізав у обшивці дірку в палець завтовшки. Але цього буде достатньо: система моніторингу корабля виявить пошкодження, і бортовий комп’ютер не дозволить ініціювати запуск. Відмову такого рівня пілот не зможе усунути чи скасувати з панелі керування всередині човника. Переконавшись, що тепловідвідне кільце цього корабля почало тьмяніти, тобто термоядерний реактор вимкнувся, АА почала крутитися по колу, прострілюючи отвори в корпусах усіх восьми кораблів, які знаходилися найближче до «Зоряного кільця». Натовп, збентежений клубами диму та полум’я навколо, навіть не помітив, що вона зробила.
На кораблі з уже повністю погаслим тепловідвідним кільцем відчинився люк, з якого вибралася елегантно вбрана жінка. Спустившись на землю, вона почала інспектувати хвостову частину корабля і швидко віднайшла невелику пробоїну на корпусі. Жінка істерично заволала, почала качатися по землі і битися головою об посадкові опори. Жодна жива душа не звертала на це уваги, натомість натовп зосередився на прочиненому люку, який вона забула закрити. Усі кинулися до рятівного отвору і спробували втиснутися в корабель, якому вже не судилося злетіти.
АА повернулася на східці, заштовхала всередину Чен Сінь, яка визирнула, аби дізнатися, що відбувається назовні, і задраїла за собою люк. Її шлунок не витримав і повернув усе з’їдене.
— Назовні стоїть такий сморід… наче фестиваль барбекю у розпалі, — нарешті вимовила АА, коли змогла впоратись із блювотними спазмами.
— Ми всі загинемо? — спитала дівчинка, висунувши голову з-за крісла вгорі.
— Ми побачимо дуже, дуже вражаюче дійство навіть у масштабах Усесвіту, — загадково відповіла їй АА.
— На що воно буде схоже?
— Яким воно не виявилося б, це буде незабутнє видовище. Сонце перетвориться на величезний феєрверк!
— А потім?
— Потім… усе перетвориться на ніщо. Не може ж щось існувати посеред абсолютного нічого, еге ж? — АА підвелася й погладила по голівках усіх трьох дітлахів. Вона не збиралися їм брехати — якщо вони виявилися достатньо розумними, щоб розв’язати її задачі, то їм стане клепки збагнути, яке майбутнє чекає на них усіх.
АА повернулася
