Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

— Що? Хіба принц Глибока вода не оголосив, що ви завтра будете короновані на престол? Він же сказав, що допоможе вам управляти державою.

Принцеса похитала головою:

— Мій брат більше підходить для правління, ніж я. І якби його не ув’язнили на Могильному острові, трон належав би йому по праву. Якщо він стане королем, то зможе підніматися на верхівку палацу, й усе королівство бачитиме свого короля. Я не хочу бути королевою — мені здається, що назовні краще, ніж у палацових покоях. Я не хочу провести решту життя в Королівстві без оповідок. Я хочу опинитися там, де воно вирує різноманітними історіями.

— Таке життя важке й небезпечне.

— Я не страхаюся цього. — Очі принцеси у світлі свічок іскрилися, змушуючи Довге вітрило яскравіше відчувати навколишній світ.

— Я теж не боюся, принцесо. Я можу супроводжувати вас до кінця моря й навіть на край світу.

— Тоді ми будемо останніми людьми, які залишать межі Королівства, — відповіла принцеса, спіймавши бруски мила, які плавали в повітрі.

— Ми відпливемо на вітрильнику.

— Так, із білосніжними вітрилами.

Наступного ранку на одному з узбереж Королівства люди бачили, як вітер напинає білосніжне вітрило в морі. За вітрилом тяглася хвиляста шапка не менш білосніжної піни, прямуючи ген-ген за обрій у світлі вранішнього сонця.

Люди в Королівстві більше не отримували звісток про долю принцеси Росинки й капітана Довге вітрило. Хоча правильніше буде сказати, що Королівство не отримувало жодних новин із навколишнього світу. Принцеса забрала з собою останні бруски мила з Хе’ерсіньґеньмосикеньлая, й уже ніхто не міг прорватися крізь блокаду зграй риб-ненажер. Але жодна жива душа не нарікала на таку долю: люди давно звикли до розміреного плину спокійного життя. Коли ця історія добігла кінця, в Королівстві без оповідок не траплялося більше жодних знаменних подій.

Але іноді в нічній тиші дехто розповідав історії, які насправді не були ними: вигадані пригоди принцеси Росинки й капітана Довге вітрило. Кожен із оповідачів мав власну версію подій, але всі сходилися на думці, що принцеса й капітан відвідали безліч дивовижних країн і навіть допливли до континентів, безкраїх, як саме море. І після всіх подорожей та плавань вони продовжували жити разом щасливо, хай де зрештою не оселилися б.

Рік 7-й Епохи мовлення. Казки Юнь Тяньміна

Закінчивши читати казки, деякі експерти почали перешіптуватися. Дехто мовчки закрив папку й продовжував дивитися на неї, ніби сподіваючись знайти якийсь прихований зміст у палітурці. Але більшість присутніх усе ще була занурена у світ Королівства без оповідок, моря, що оточувало його, життя принцеси та принців.

— Ця принцеса дуже нагадує тебе, — прошепотіла АА Чен Сінь.

— Обговорюймо тут лише серйозні речі… Невже я справляю враження настільки вередливої пані? Я сама крутила б ту парасольку, — відповіла Чен Сінь. Вона була єдиною з присутніх, хто не відкрив своєї папки — тексти усіх казок назавжди закарбувалися в її пам’яті. Насправді вона постійно обмірковувала, якою мірою образ принцеси Росинки міг бути скопійований безпосередньо з неї. Але хай там як, а капітан Довге вітрило зовсім не нагадував справжнього Юнь Тяньміна.

Він справді думає, що я матиму можливість якимось чином відплисти? Ще й із кимось іншим?

Щойно голова завважив, що всі закінчили читати, він попросив експертів висловити свою думку щодо прочитаного — головним чином обговорити пропоновані напрями роботи різних робочих підгруп КІІ.

Першими попросили слова представники літературної підгрупи — останньої, створеної при КІІ. До неї входили як письменники, так і літературознавці, які спеціалізувалися на вивченні літературної спадщини останніх десятиліть докризової епохи. Усі вважали, що їх залучення до експертної групи навряд чи принесе користь, але спробувати було варто.

— Я розумію, що в майбутньому представники нашої підгрупи не матимуть багато можливостей давати якісь корисні пояснення, тому хочу від самого початку окреслити нашу позицію, — взяв слово відомий дитячий письменник, піднімаючи вгору синій конверт із документами. — Мені дуже шкода це говорити, але я сумніваюся, що нам коли-небудь вдасться дешифрувати ці казки з достатньою достовірністю.

— Чому ви так вважаєте? — запитав Голова.

— Насамперед окреслімо, що ми хочемо визначити на підставі цих казок, а саме: стратегічний напрям розвитку людства в майбутньому. Якщо така інформація в цих текстах дійсно міститься, то вона, незалежно від змісту, має бути викладена чітко й недвозначно. Ми не можемо закладати підвалини стратегічного розвитку, використовуючи розпливчасті й багатозначні формулювання. Але саме використання художніх засобів, які розмивають чіткість формулювань, і є сутністю літературного процесу. Ми не сумніваємося: з міркувань безпеки істинний сенс цих казок приховано максимально глибоко, а це лише підвищує неоднозначність і невизначеність спроб тлумачення будь-яких відомостей. Тому труднощі полягатимуть не в отриманні бодай якоїсь корисної для нас інформації з текстів цих трьох казок, а у верифікації версій тлумачення кожної деталі. Ми здатні отримати безліч інтерпретацій кожного слова, але цілком може статися, що всі прочитання виявляться далекими від істини. Й останнє: як дитячий письменник я хочу висловити своє захоплення літературним талантом Юнь Тяньміна. Якщо ці тексти сприймати лише як дитячі казки, то вони просто чудові.

***

Уже наступного дня в КІІ розпочалася серйозна робота щодо інтерпретації текстів казок Юнь Тяньміна. Незабаром усі змогли пересвідчитися, що дитячий письменник мав рацію.

Усі три казки Юнь Тяньміна рясніли багатими метафорами, підказками, натяками й символами. Будь-яку частину сюжету можна було проінтерпретувати різним чином, і кожна така інтерпретація мала достатнє підґрунтя, щоб вважатися правильною. Але визначити, яку саме інформацію чи думку вкладав у ці слова автор, здавалося майже неможливим, тож фактично брати за основу для розробки планів стратегічного розвитку було нічого.

Наприклад, момент, описаний на початку розповіді — вписування людей у картину, — багато спеціалістів визнали найбільш очевидною метафорою, проте фахівці різних галузей часто мали протилежні тлумачення цього епізоду. Дехто вважав, що живопис символізує оцифрування або тотальну інформатизацію реального світу, тому цей сюжет може свідчити про потребу переходу всього людства в електронний формат, завдяки чому з’явиться можливість уникнути завдавання превентивного удару за теорією Темного лісу. Науковці, які підтримували подібну інтерпретацію, зазначали: з текстів казок видно, що персонажі, вмальовані в картину, перестають бути небезпечними для реального світу, тому процес оцифрування людей може виявитися шуканим способом передання послання миру до Всесвіту.

Табір прибічників протилежної думки стверджував, що цю частину тексту треба сприймати як просторову метафору: папір для малювання й реальність — насправді два різні виміри простору, й коли людину вмальовують у картину, вона зникає зі звичного нам тривимірного світу. Вони принагідно нагадали про експедицію «Синього простору» й «Гравітації» в чотиривимірний простір, тож цілком можливо, що Юнь Тяньмін таким чином натякав: людство зможе використати четвертий вимір як притулок чи сховище або якимось чином передати звідти послання миру в Усесвіт. Дехто вказував, що порушення принципів перспективи принцом Глибока вода також свідчить на користь такого трактування цієї частини тексту.

Як інший приклад можна назвати дискусію навколо метафоричного означення риб-ненажер. Дехто, посилаючись на їх велику кількість, малопомітність і надзвичайно агресивний норов, стверджував, що вони символізують сукупність усіх цивілізацій у Всесвіті за теорією Темного лісу. А під чарівним милом, яке