Житія Святих - Червень - Данило Туптало

й на моавитян, як же в пророчій його книзі написано просторо. А найбільше на ізраїльтян, що після пізнання Бога відійшли від Нього. Не так бо гнівається і сердиться Бог через гріхи поган, що Його не знають, як же через гріхи людей, які пізнали Його і благодіяннями Його насолодилися. Яких лише благодіянь не робив Бог невдячному тому ізраїльському роду! Із рабства єгипетського звільнив, через море по сухому перевів, голодним у пустелі манну давав, в обітовану землю, що медом і молоком кипіла, вивів їх. Вони ж золотим ідолам, на подобу телиць зробленим, урочисті свята влаштовували, "ось боги твої, Ізраїлю", — викрикали. Такі ж їхні богомерзенні празники найбільше відбувалися у граді Витилі, на високій горі, де стояла золота телиця. Туди найбільше Амос святий приходив, велегласно взивав до людей, просячи, і переконуючи, і карами лютими, що з гніву Божого на них ідуть, страшачи, аби зупинилися в безбожності такій. Але мало хто послухав його. Був тоді у Ветилі жрець тої телиці на ім'я Амасія. Він, бачачи пророка Божого Амоса, що безчестив ідола їхнього — золоту телицю, і жертви їхні опльовував, і людей від нечистого їхнього святкування відводив, ще ж і майбутні кари на тих, які не каятимуться, прозвіщав, — поскаржився на нього перед царем Ізраїлевим Єровоамом, кажучи: "Відвертає від тебе Амос дім Ізраїлевий, і земля не зможе витримати всіх слів його, бунтує і піднімає на тебе народ, ще ж і пророкує на тебе погане. Зброєю, каже, помре Єровоам, і Ізраїль полонений буде, виведений із землі своєї". Так жрець Амасія прискаржував, хотівши зрушити царя на гнів проти Амоса. Але цар мало зважав на слова жерця, не хотів скривдити пророка Божого, Його ж шанував, хоч і був ідолопоклонником. Бачив жрець, що не може намовити царя на чоловіка Божого, — сам почав гонити того, як кат: багато разів, взявши його, бив люто і відганяв з Ветилу, забороняючи приходити на святкування, які влаштовували золотій телиці, щоб не відвертав людей від жертв і бенкетів святкових. Проте святий пророк не зважав на його заборону ані на рани, які йому від нього накладалися, але знову приходив і знову до людей учительні й переконливі слова пророчо проголошував. І знову жрець брав його і ранами мучив.

Якось лукавий жрець з проханням говорив до нього: "Іди, ясновидцю, звідси, і прямуй на батьківщину свою, у землю Юдину, там живи і пророкуй, а у Ветил після цього не пробуй приходити, бо тут освячення цареве і дім царства його". Відповів Амос святий, кажучи: "Я не був пророком ані сином пророчим, але пастухом худоби убогим. Їв дике зілля та ягоди в пустелі. Забрав мене Господь від овець і сказав мені: "Іди і пророкуй людям моїм Ізраїля". Ти ж говориш мені: "Не пророкуй на Ізраїля ані не надокучай дому Якова". Через те на тебе каже Бог таке: "Коли прийдуть асирійці на землю Ізраїльську, і повоюють, і спустошать її, і гради її зруйнують, і візьмуть град цей, тоді жінку твою перед очима твоїми асирійські воїни безсоромні блудом осквернювати будуть. Бо й ти зробив так, аби блудив Ізраїль перед всевидячими Божими очима, і навчив людей чинити діла нечисті в скверному храмі золотої телиці бога твого. Сини ж твої і доньки від зброї впадуть перед тобою, і ти в землі нечистій помреш, а Ізраїль відведуть у полон із землі його". Такими пророчими словами жрець той сильно на гнів зрушився і бив його без жалю. На кінець син жерця, на ім'я Озія, сповнений гніву і люті, грубою палицею по чолі сильно вдарив пророка святого і зранив смертельно. Проте не помер зразу Амос святий, але привезли його ледь живого в рідну землю — і на батьківщині своїй, у граді Текоїтському, за кілька днів від болючої рани передав дух свій, і похований був з батьками своїми. Які були пророкування його, хто хоче, хай читає книгу його пророцтв. Ми славимо Бога, що його нарозумив, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Хай буде відомо, що инший був Амос, батько Ісаї, а инший — цей. Той Амос був з роду царів Юдиних, у Єрусалимі народився й жив. А цей простого був роду, і не з Єрусалиму, а з Текої-града, пастушого поселення. Там були добрі пасовиська, і багато багатих ізраїльтян у Текої худобу свою тримали. Батько Ісаї, Амос, не був із числа пророків ані не був посланий нікуди від Бога — помер своєю смертю, а не мученицькою. А цей Амос святий задля пророчого дару до пророків був зарахований, і в Ізраїль посланий, і як мученик помер. Хоч инші й инакше про те пишуть, грішачи перед історією.

У той самий день страждання святих мучеників Віта, Модеста і Кріскентії

За царювання Диоклетіяна, коли Валеріян-ігемон у Сицилії християн гонив, був там один хлопець дванадцятилітній на ім'я Віт, син благородного і багатого мужа, що звався Гилас. Той-бо Гилас нечестя еллінського тримався, а син його, блаженний Віт, у юності своїй чудесною благодаттю Святого Духа згори був просвітлений — пізнав єдиного істинного Бога, що небо і землю створив, повірив у Нього, молився до Нього вдень і вночі, у волосяницю одягнувся і сподобився чути божественний голос, що згори до нього промовляв: "Почута молитва твоя, і покажу на тобі милість свою". За голосом тим отримав від Бога силу чудотворення і зцілював недуги людські, і переконував невірних пізнати істинного Бога, і наставляв багатьох на путь праведну. Всемогутній-бо Господь захотів устами свого отрока і ділами його прославити себе — на осоромлення ідолопоклонницького блуду. Дав йому надприродний розум, також і дар чудотворення, щоб у юнацьких літах блаженний Віт був мужем, сильним ділом і словом, і щоб славився у ньому Бог, дивний у святих своїх.

Про того святого отрока, про якого багато людей говорило, довідався ігемон Валеріян, прикликав батька його до себе і сказав: "Чув я, наче твій син поклоняється Богові, якого християни шанують? Якщо хочеш його мати цілим і здоровим, постарайся його від несамовитости тої відвернути". Гилас же повернувся додому, почав переконувати сина, аби не відвертався від давніх еллінських служб, які влаштовували богам їхнім. Блаженний же отрок Віт сказав до батька: "Я не знаю иншого Бога, окрім єдиного, що є спередвіку. Його Дух носився над водами і розділив світло і темряву, Йому я служу — тому, хто небо і землю створив. Він — святий Господь Ісус Христос, цар