Житія Святих - Червень - Данило Туптало

орду? Якщо туди піде, будучи царського роду, страшно, щоб не було якогось клопоту граду нашому". Архиєрей же послухав слів княжих, порадився з ним, і вирішили поєднати його шлюбом, щоб, маючи дружину і дітей, не згадував про рід свій. Він же ніколи про те не думав. Прикликали тому архиєрей і князь до себе Петра, сказали йому: "Чи хочеш, щоб ми за тебе віддали наречену?" Петро ж відповів: "Пани мої, я полюбив віру цю святу, і задля неї все покинув, і поклався на волю Христа, Бога мого, тому хай буде і нині воля Господня і ваша". І зразу князь пошукав йому наречену гарну з вельмож, і вінчав його з нею сам архиєрей у соборній церкві. А князь назвав Петра своїм братом, і мав до нього велику любов, і діти його. І прожив Петро в законному подружжі чесно літ досить, і батько дітям був, ще ж і всім убогим і жебракам батьком був, голодних годуючи, нагих одягаючи, і, як другий Йов праведний, — оком був сліпим, ногою — кривим. Угоджував Господові пильним дотриманням заповідей Його святих, від усілякого зла відгороджуючись, всіляку чесноту виконувати намагаючись. Тоді звільнився від подружжя тілесного, поєднався з Господом духом, більшим Йому благоугодженням служив у чернечому чині. Прийняв на себе ангельський образ монашества і в ньому переставився до Господа у старості повній.

Переставився Петро-царевич у Ростові в рік буття світу 6761-ий, воплочення Христового 1253-ий, і покладено чесне тіло його у церкві святих апостолів, яку він збудував. Прославляючи ж угодника свого, Бог дав благодаттю своєю, аби подавалися зцілення від гробу Петра блаженного, і донині подаються тим, які з вірою приходять, на славу самого Господа нашого Ісуса Христа, з Отцем і Святим Духом славленого, Йому ж від усіх хай буде честь, і поклоніння, і дяка навіки. Амінь.

КІНЕЦЬ ДЕСЯТОЇ КНИГИ