же й тілом убогим був: ані здоров'я тіла і довгих днів не просив: не хотів у дочасному житті довго перебувати, сподіваючись успадкувати життя вічне, — попросив подвійної благодаті Святого Духа, що у святому Іллі була. "Аби був, — казав, — Дух, що в тобі, подвійно в мені", тобто дар пророкувати і дар чудотворення, щоб людей, які заблукали від Бога, пішли за Ваалом, і словом пророчим навчати, і чудотворенням утверджувати, і до єдиного Бога істинного знову навертати. Й отримав прошене, сказав до нього Ілля: "Коли побачиш, що мене забрано від тебе, буде тобі так". І було: коли вони йшли і розмовляли, з'явилася перед ними колісниця вогненна з кіньми вогненними і розділила обох. І взятий був Ілля вихором на небо, і дивився Єлисей, і гукнув: "Отче, отче, коліснице Ізраїлева і коні її!" Наче кажучи: "Як колісниця возить на собі вантаж і вагу людську, так ти, о отче, обтяжених гріхами ізраїльтян, як сильний немочі немічних носив і терпів. І як же візник править запряженими в колісницю кіньми, так ти, отче, правив царями і князями земними, запряженими в народну упряж, наче коні в колісницю". І не бачив більше Єлисей вогненної тої колісниці, яка далеко від очей його з Іллею у висоту піднялася. І почав плакати за ним, як за батьком своїм, роздираючи ризи свої. І побачив у висоті плащ святого Іллі, що спускався і покрив його. І прийняв його на утіху своєї печалі і на знамення отриманого подвійного духа Іллі. І мав його в себе як найдорожчий скарб чи як коштовну царську порфиру. І нею, як раніше Ілля, зробив таке чудо: коли хотів ріку Йордан перейти, вдарив плащем об воду — і розступилася вода, і перейшов Єлисей по сухому. Бачили те сини пророчі, що в Єрихоні мешкали, мовили один одному: "Ось спочиває дух Іллі на Єлисеї". І прийшли й поклонилися йому. Святий же Єлисей, прийшовши до Єрихону, пробув там якийсь час. І казали йому мужі градські: "Ось життя міста нашого добре, як же бачиш, пане, але води погані, через них же й земля неплідна". І сказав Єлисей святий: "Принесіть мені відро нове й насипте в нього солі". І зробили те мужі. Він же взяв відро, вийшов до витоку води, насипав там солі й мовив: "Так говорить Господь: зцілюється вода ця і вже не буде від неї смерти й неплідности". І зцілилися води єрихонські за словом Єлисея. Після того Єлисей святий з Єрихону пішов до Ветил-граду. Там люди ізраїльські відступили від Бога й поклонялися ідолам. Коли зближався до града, діти малі, що бавилися біля мурів, побачили пророка святого, з лисою головою, й почали насміхатися з нього, кажучи: "Іди, лисий, іди, лисий". Святий же, поминувши їх, оглянувся і побачив, що біжать за ним і те саме, насміхаючись, викрикують, — тоді прокляв їх іменем Божим. І тут вийшли з лугу дві ведмедиці й розшматували з них сорок дві дитини, инші ж ледве втекли до граду. Цю кару Божий пророк праведним судом навів на тих дітей, і лихослів'я їхнє покаравши, і зупиняючи, аби, дорослого віку дійшовши, гіршої вдачі не були, і батькам їхнім за ідолопоклонництво помсту чинячи, і навчаючи, щоб у добрій настанові виховували дітей своїх — аби їм знати, як боятися Бога й шанувати чесно Його слуг. І пішов звідти святий на гору Кармельську, і з Кармелю повернувся в Самарію.
У той час піднялися ізраїльтяни на боротьбу проти моавитян з такої причини. Цар моавитянський, його ж земля вельми багата була стадами худоби, давав цареві ізраїльському щороку данину — сто тисяч ягнят і сто тисяч овечих рун. Коли ж помер Ахав, цар ізраїльський, Меса, цар моавитянський, відступив від Ізраїля і перестав давати звичну йому данину. Тоді Йорам, син Ахава, який царював над Ізраїлем у Самарії і нечестя батьківського тримався, зібравши військову свою силу, ще ж і Иосафата богоугодного, царя Юди, із Єрусалиму на допомогу собі прикликавши, також і царя едомського, підручного собі, взявши, пішов на Моава шляхом пустельним едомським. З провидіння Божого був у полках і святий пророк Єлисей. Йшли ж ті три царі з полками своїми сім днів, не було води для людей і худоби, і вже знемагали всі від спраги. І сказав Йорам, цар ізраїлевий, зітхаючи: "Зібрав нас Господь, трьох царів, аби віддати в руки Моава". Цар же юдейський Йосафат мовив: "Чи нема тут у полках якогось пророка Господнього, щоб ми попросили через нього Господа?" І відповів один отрок царя ізраїлевого, кажучи: "Є тут Єлисей, син Шафата. Він був слугою Іллі-пророка, лив воду на руки його". І сказав Йосафат-цар про Єлисея: "Є в тому мужі слово Господнє". Тому всі три царі прийшли до святого Єлисея і просили його, аби помолився до Господа і щоб відкрилося йому про них. І мовив святий Єлисей до Йорама, царя ізраїлевого: "Що мені й тобі, ти йди нині до пророків батька свого Ахава і до пророків матері своєї Єзавелі — їх спитай, хай скажуть, що має з вами бути". Йорам же, цар ізраїлевий, зі смиренням сказав до нього: "Для того Господь зібрав нас, трьох царів, аби передати в руки Моава?" І сказав йому Єлисей: "Живий Господь, перед силою якого стою, що якби не шанував богоугодного царя Иосафата, не зважав би на тебе й не поглянув би на тебе, ідолопоклонника. Проте приведіть мені співака". І привели до нього співака-левита, що добре умів Псалми Давидові співати. Коли ж той співав Давидові псалми, була рука Господня (тобто Духа Святий) на Єлисеї, і сказав: "Викопайте нині потоки і ями глибокі, бо так говорить Господь: не побачите вітру, ані дощу, а потоки і ями водою наповняться, і будете пити ви, і люди ваші, і худоба ваша. Ще ж і Моава передасть Господь у руки ваші, і переможете силу його, і зруйнуєте кожен град міцний, і всі дерева багатоплідні позрізуєте, і кожне джерело води перекриєте каменем і землею, і цілу землю моавитянську пустелею зробите". І збулися ті всі слова пророчі, бо зранку в час жертви, яку благочестивий цар єрусалимський Йосафат щодня приносив Богові через священичі руки, побачили всі люди води, що Божим велінням текли по едомському шляху. Вони спершу в полк Йосафата прийшли, тоді й в инші, і наповнили всі ями, і потоки, і долини, і все зело намочилося й було вологе. Пили й охолодилися водою всі
