Житія Святих - Червень - Данило Туптало

я їй на другий день: "Дай сина твого, і з'їмо його". Вона ж сховала сина свого". Почув цар Ізраїля слова жінки, роздер ризи свої і розгнівався вельми на пророка Божого Єлисея, що той радою своєю стримував його, аби не корився цареві асирійському і не давав град у руки його, але чекав допомоги Божої. І сказав цар: "Так хай зробить мені Бог і так хай додасть мені, якщо буде Єлисей з головою своєю нині". І зразу послав ката відтяти голову пророкові. Чоловік же Божий сидів у домі своєму, і старці ізраїльські сиділи з ним. І сказав святий до них: "Чи не знаєте, що цар Йорам, син убивці Ахава, який убив невинного Навудія, послав спекулятора, аби прийшов сюди і відтяв голову мені. Але зачиніть двері міцно і не пустіть його сюди, допоки і сам пан, що послав його, за ним не прийде. І послухайте, чи не чутно кроків пана його вслід за ним". Коли це святий говорив, наздогнав цар посланого ката, бо зразу розкаявся у словах своїх. І побіг сам швидко вслід за посланим, аби не виконував наказу його: знав, що святий Єлисей-пророк і невинний, й ізраїльському царству потрібний, бо багатьом благодіяв. Прийшов цар до пророка Божого, сказав: "Ось яке зло від Господа допустилося на нас. І що далі чекати маємо від нього? Передам град цареві асирійському, і поклонюся йому, щоб не вимерли ми всі з голоду, бо краще нам живими бути, скорившись йому, ніж, чинячи спротив, загинути з голоду". Святий же пророк Єлисей до царя і до всіх, що там були, сказав: "Почуйте слово Господнє. Так говорить Господь, що в годину цю ранку міра муки пшеничної буде за один статир, і дві міри ячменю за один статир у воротах Самарії (статир — гріш, який дорівнює чотирьом драхмам чи двадцятьом мідякам)". І відповів тристат, наближений до царя, і сказав до Єлисея: "Навіть якщо відкриє Господь хліби небесні, то не буде так, як ти кажеш". І сказав йому святий Єлисей: "Ось ти побачиш своїми очима те, проте того хліба не маєш їсти". Утішився трохи цар, пішов у палати свої. Коли тої ночі молився Єлисей святий до Господа Бога за звільнення града, послав Бог збентеження полку асирійському: почули вони голос зброї, й іржання коней, і голос сили великої. І сказали один одному: "Ось нині найняв на нас цар Ізраїля царя хіттейського, і царя єгипетського, і прийшли на нас із силою своєю". Сповнилися тому асирійці страху великого й мовили: "Утікаймо звідси, біжімо". І, вставши вночі із царем своїм, втекли — і залишили сіни свої, і коней, й ослів, і все, що в стані їхньому було. Самі лише душі свої рятуючи, втекли. Тої ж ночі чотири мужі прокажені, що при воротях града сиділи, сказали один одному: "Чого тут сидимо й чекаємо смерти? Якщо увійдемо в град, то помремо від голоду, якщо тут сидітимемо, то однаково помремо. Тому увійдімо в полк асирійський, і, якщо лишать нас жити, живими будемо, якщо ж уб'ють, то хай помремо й не будемо більше терпіти страждань у житті цьому. Краще нам від меча загинути, ніж від голоду". Так порадившись, встали й увійшли в полк асирійський, коли пітьма нічна все покрила. Увійшовши, не знайшли жодної людини, і пройшли через полк, і нікого не бачили, і дивувалися. Увійшли ж в один намет — і їли, і пили, і взяли звідти срібло, і золото, й одяг, і пішли сховали. І зайшли в наступний намет — взяли звідти, що хотіли й скільки нести могли, і сховали. Тоді сказали собі: "Недобре ми чинимо нині, день-бо цей — день благовіщення, а ми мовчимо. Якщо залишимося тут до світла ранкового, виявимося винні в грісі. Ходімо в град, сповістимо в граді. І в домі царевому". І пішли до воріт града, і сказали сторожі: "Ми заходили в полк асирійський, і не було там ані мужа, ані голосу людського, лише коні прив'язані, й ослята, і сіни їхні зі всім багатством". Набрамна ж сторожа сповістила те в дім царя. Вставши вночі, сказав цар до отроків своїх: "Скажу вам підступ асирійців, що вони нам нині зробили: зрозуміли, що ми голодні, вийшли зі стану свого і ховаються десь на полі, кажучи: "Хай вийдуть з града голодні, і візьмемо їх живими, і в град увійдемо". Отроки ж радили цареві, аби послав довідатися, чи то правда. І послав цар Ізраїля двох вершників, які, увійшовши в полк і нікого не знайшовши, побігли услід асирійцям аж до Йордану. І був шлях увесь усіяний одягом і зброєю, яку кидали асирійці, втікаючи з великого страху. І повернулися посланці, сповістили цареві й цілому градові — і вийшли всі люди з града й розграбували всі стани асирійські. І була міра муки пшеничної за один статир і дві міри ячменю за один статир, за словом Господнім. І поставив цар біля воріт вищезгаданого тристата свого, на якому спочивав руками своїми. Коли той хотів покерувати, аби не тіснилися люди біля воріт, потоптали його, і помер там — як же чоловік Божий Єлисей казав, коли той тристат не вірив слову Божому, сказаному устами пророка про достаток хліба, і супроти відповів, кажучи: "Навіть якщо хлібниці небесні відчинить Господь, не буде так".

Чудесний же був великий цей угодник Божий і в инших пророчих даруваннях і діяннях, як же про те детально в царських книгах написано. Голод семилітній, який мав бути в Ізраїльській землі, провістив, смерть Венедада, царя асирійського, знав наперед. Газаїлові ж прийняття асирійського царства передбачив. Єгу, одного з князів ізраїльських, на царювання помазав, на винищення богоненависного ідолопоклонницького Ахавового дому наставив, який й убив двох царів ідолопоклонницьких — Єгорама Ізраїльського і Ахазію Юдейського, що внуком був попереднього доброго царя Йосафата, але не наслідував діда свого — відійшов у нечестя. Убив же і Єзавель ту нечисту, жінку Ахава, матір же Йорама. І всіх жерців Ваалових і волхвів повбивав — у тому всьому мав допомогу через благословення і молитви святого пророка Єлисея. Після смерти ж Єгу царював в Ізраїлі син його Иоаш, потім внук його Єгоаш. За його царювання розхворівся в Самарії чоловік Божий до смерти, у глибокій старості вже був. І прийшов Иоаш, цар Ізраїлевий, відвідати його, і плакав за ним, кажучи: "Отче, отче, коліснице Ізраїлева та вершники її". І сказав йому Єлисей: "Візьми лук і стрілу, відчини вікно на