Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Езотерика » Житія Святих - Червень - Данило Туптало

Житія Святих - Червень - Данило Туптало

Читаємо онлайн Житія Святих - Червень - Данило Туптало
І вибереш до безмовства свого обитель, де тобі захочеться. Але й те сам розсуди по правді, що Бог з двох цих речей більше любить: чи відлюдництво пустельне, що в ущелинах камінних і горах оселяється, самому собі лише користь приносить, чи користь для багатьох, що буває від богоугодного й богонатхненного мужа, який наукою своєю багатьох до Бога навертає і наставляє на путь спасення? Друге краще. Свідчить сам Бог у Святому Писанні: "Той, хто виводить чесне з недостойного, — каже, — буде як уста мої". Знай же, що багато хто в нашому граді в пітьмі пристрастей заблукав і потребує когось, хто б наставив на покаяння. Превелика-бо належатиме тобі, пане мій, від Бога винагорода, якщо прийдеш і навернеш їх до Господа. Але й нас, рабів своїх, що з усього серця люблять тебе, чому так зневажаєш, ухиляєшся від нас і ховаєшся в цій пустелі?" Це й тому подібне довго біс говорив, ще й плакав, що трохи збентежився святий і, просльозившись, сказав до нього: "У місце це ані ангел, ані людина мене не завели, але сам Бог і Пречиста Богородиця. І якщо не буде їхньої волі і веління вийти звідси, то не вийду". Біс же, коли почув згадку про Бога і Богородицю, зразу зник. І здивувався святий підступу бісівському. І знаменням хресним себе загородив, замовк, ум свій до Бога спрямовуючи.

Коли ж минуло сім літ, знову багатопідступний ворог перетворився на світлого ангела, що мав у руці оголену зброю. Ставши близько вертепу, покликав, кажучи: "Петре, рабе Христовий, вийди до мене, і я сповіщу тобі слова добрі". І сказав святий: "Хто ти, що хочеш мені добре слово сповістити?" І сказав лукавий звабник: "Я — архистратиг Господній, до тебе посланий. Кріпися і будь мужнім, радій і веселися, що престол славний і вінець нев'янучий приготував тобі Бог. Нині, покинувши це місце, іди у світ на утвердження і користь багатьом, бо й джерело води, що поблизу тебе, Божим велінням висохло — через звірів, що нападали на тебе, аби померли вони від безводдя". Це ж казав підступний ворог, пославши наперед иншого біса, щоб стримував на час, з Божого допусту, течію води. Святий же Петро, смиренний, проти підступних слів диявольських відповідав, кажучи: "Хто я такий, щоб архистратиг Господній приходив до мене — того, який на пса непотрібного подібний?" І сказав біс: "Не дивуйся цьому, рабе Господній, у ці часи ти перевершив Мойсея, і Іллю, і Даниїла, і Иова. Перевершив ти Мойсея та Іллю постом, Даниїла тим, що пащі звірам і гадам загородив, Иова ж перевершив терпінням своїм. І через те великий називаєшся на небі. Нині ж, вставши, поглянь, як вода зміліла, і, швидко вийшовши звідси, іди в монастир, що у світі. Я ж буду з тобою і спасу багатьох через тебе, говорить Господь Вседержитель". Святий же відповів бісові, кажучи: "Хай буде тобі відомо, що коли не прийдуть сюди Богородиця, яка мені у всьому помагає, і завзятий у бідах моїх помічник святитель Миколай, — не відступлю звідси". Біс же як почув згадку про Богородицю з Миколаєм, зразу щез. Святий же, пізнавши підступ диявола, разом і немічність його у всьому зрозумівши, помолився до Бога, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, Боже мій, ось ворог мій, рикаючи, ходить, шукаючи, щоб мене проковтнути, але Ти державною своєю рукою загороджуєш мене, раба свого. Тому дякую Тобі, що Ти не відступив від мене. Молюся ж до Тебе, Владико преблагий, і до кінця не покидай мене". Коли ж минув день той, настала ніч і преподобний трохи заснув, явилася йому у видінні швидка для християн Помічниця, чоловіколюбна Владичиця Пречиста Діва Богородиця разом зі святим великим Миколаєм. І сказала до нього: "Віднині більше не лякайся — Бог з тобою. Й ангел Господній справжній завтра відвідає тебе і принесе тобі манну на їжу. Йому-бо наказано від Бога, аби від цього дня раз на сорок днів ту їжу приносив тобі у всі дні життя твого". Показала ж Пречиста Богородиця і манну святому Петрові, кажучи: "Таку їжу тобі на кожних сорок днів ангел буде приносити". Те сказавши і мир йому давши, Владичиця пішла від нього. Петро ж, впавши, поклонився і поцілував те місце, де ноги Богородиці і Миколая стояли. Зранку ж, за словом Богородиці, прийшов ангел Божий, приніс згори небесну їжу і, давши йому, пішов. Він же, дякуючи Богові і Пречистій Богоматері, скуштував тої ангельськими руками принесеної йому манни. І настільки нею наситився, що міг до сорока днів без їжі перебувати. Коли ж закінчилися сорок днів, знову ангел приніс йому манну, і знову Петро святий на сороковий день нею наситився. І так безмовствував один у пості і молитвах п'ятдесят три роки. Загинули й диявольські привиди, примари і пострахи, які від початку часто були, і всі підступи бісівські далеко від нього були прогнані невидимою силою Божою. За ті роки не бачив преподобний лиця людського, ані не мав одягу, щоб наготу тіла покривати, ані иншого нічого потрібного людській природі не мав, лише небо — покровом, землю ж — одром. У час-бо літній сонцем палючим опалювався, взимку від холоду промерзав. Усе ж те терпів задля любови Божої і задля майбутньої винагороди.

Коли ж захотів Господь раба свого відкрити людям, влаштував провидінням своїм річ таку. Ловець один, лук свій і тул взявши, вийшов ловити звірів на ту гору. Багато ж круч і проваль глибоких і горбів гірських пройшов і дійшов до місця, де преподобний Петро провадив рівноангельське життя. Коли наблизився ловець до місця того, побачив оленя великого, що з діброви вийшов і, підстрибуючи, прямував віддалік перед очима ловця. Бачив же той оленя прекрасного, ішов за ним цілий день, шукаючи нагоди, як би застрелити його. Олень же, Божою рукою наставлений, прийшов над печеру преподобного й зупинився. Мисливець же, дивлячись, як би то краще влучити, побачив з правого боку при олені мужа, з густою бородою, волоссям аж до чересел, тілом нагого, волоссям же, наче звір, оброслого. Його бачачи, ловець вжахнувся вельми й кинувся бігти назад. Бачивши, що той кинувся бігти, Петро святий покликав його голосно, кажучи: "Чого боїшся мене, брате, і чого втікаєш від мене? І я людина, як же й ти, а не примара бісівська, як же ти собі подумав. Повернися й підійди до мене, і розповім тобі все про себе, бо для цього Господь послав тебе сюди". Мисливець же на

Відгуки про книгу Житія Святих - Червень - Данило Туптало (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: