Житія Святих - Червень - Данило Туптало

улюбленим буде в Отця мого, і Я полюблю його, і явлюся йому сам», — тоді сказав до нього Юда неіскаріотський (цей Господній брат по крові): «Господи, що то, що нам хочеш явитися, а не світові?» Наче мовив: «Не нам лише дай, Господи, пізнання Тебе, а й цілому світові». Не лише нам яви спасення Твоє, а й цілому людському родові. Щоб не лише ми, раби та учні Твої, а й цей світ пізав Тебе, Творця і Спасителя свого, полюбив Тебе гаряче, і служив Тобі вірно, і прославив Тебе навіки». У яких землях святий апостол Юда після Вознесення Господнього проповідував Христа, повідомляє Никифор, історіограф церковний, розповідаючи про нього так: «Божественний Юда, не іскаріотський, а инший, у нього ж було подвійне ім'я — Тадей і Левій, син Йосифа, брат же Якова, скиненого з крила церковного, спершу Юдею і Галилею, Самарію і Ідумею, тоді аравитські гради, сирійські та месопотамські краї зловив сіттю Євангелія. Пізніше в Едес, Авгарів град, прийшов, де раніше другий Тадей, що із сімдесяти тих один, проповідував Христа, і якщо там було замало служби Тадея, то цей Юда Тадей добре виконав». Доти Никифор.

Відомо ж, що і в Перській землі благовістив слово спасення святий Юда і звідти писав грецькою мовою Соборне Послання до всіх вірних — хоч і коротке, проте великого розуму й корисного учення сповнене: одне догматичне, тобто про тайну Пресвятої Тройці і Воплочення Христового, про розрізнення ангелів добрих і злих, про майбутній Страшний Суд; инші ж моральні, які переконують уникати гріховної тілесної нечистоти, і хули, і гордині, і непослуху, заздрости й ненависти, підступу та лукавства, кожному ж бути постійним у своєму покликанні: у вірі, молитві, любові піклуватися про навернення заблуканих, пильнуватися від єретиків. Їхні душешкідливі норови явно викрив і загибель їхню, до содомлян подібну, сповістив. Каже ж і те у своєму Посланні, що не досить для спасення лише бути виведеному із язичницького невірства і прикликаному у святу віру, — але належить з вірою робити й добрі діла, відповідні покликанню та достойні спасення, і наводить як приклад притчу про покараних від Бога ангелів і людей. Ангелів зв'язав Бог вічними путами у темряві і до Суду свого пильнує їх. Бо не пильнували свого чину. Людей же, виведених із Єгипту, у пустелі полишив. Бо не за покликом Божим ходили, а до розбещення схилилися. Так святий апостол Юда виявив у своєму Посланні великі речі короткими словами. Підняв же багато болів і трудів, переходячи різні краї і Христа проповідуючи, переконуючи у вірі, хрестячи народи і на спасення їх наставляючи. Коли ж в Араратський край прийшов, багато людей зі зваби ідольської відвернув і до Христа привів. Схопили його ідолослужителі. І довго мучили, і на дереві хресному повісили, і стрілами невірні в нього стріляли — закінчив подвиг і шлях свій і перейшов до Христа Бога прийняти винагороду — вінець вічний на небі.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Паїсія Великого (написав преподобний Йоан Колов)

Як же тлінна, перехідна краса цього світу вміє тих, що люблять її, звабити до володіння нею, що задля малої втіхи настільки хвилюються почуттями і здіймаються умом до пристрастей, що не лише обіцяним життям нехтують, але й від самого Творця істинного життя, о горе, відвертаються і вибирають теперішнє понад майбутнє, люту і нескінченну смерть добровільно приймають, — так і вічні блага на небі у тих, що сподіваються їх отримати, викликають безмірне бажання і насичують їхні серця якоюсь божественною ненаситною насолодою, і дають їм пам'ятати завжди тамтешнє блаженство, винагороду за труди і прекрасне торжество подвижників — і на сердечне старання заохочують їх. Бо не лише дочасне і суєтне зневажають вони, а й свого життя не жаліють, погоджуючись і душу свою улюблену покласти Христа ради, за словом Євангельським, і смерть за Нього полюбити понад усе солодке і прекрасне. А тому що не знаходять її скоро, бо нема гонителів, иншим чином ту бажану смерть витерпіти намагаються, вигадуючи собі довге омертвлення самих себе. І так тисячі болів терплять щодня, постячи, і всіляко подвизаючись, і борючись із невидимими бісами, і примушуючи себе завжди єство своє безплотним ворогам противитися, будучи в тілі. Із таких добрих і божественних мужів є той, про кого розповідати хочу, і сповістити про народження його, і вік, і дивовижне життя. Ім'я ж мужа того Паїсій. І нехай ніхто не безвірствує, чуючи про преславне і надприродне про нього. І хай не вважає, що я додав щось до любого мені отця задля чести його, бо далеко вище він від усіляких людських почестей і не потребує похвали від долішніх, хвалений у горішніх від святих ангелів. Але розповім задля користи слухачів і тих добродіїв, що наслідувати його бажають. Розповім же те, що бачив своїми очима і вухами чув, тому почну достохвальне і корисне життя його з дитинства. Було так.

Цього великого і блаженного мужа виростив Єгипет, який давніше дав великого серед пророків боговидця Мойсея, через його ж близькість до Бога і великі чуда прославився, як же про те в Божественних книгах написано. Не менше ж і вдруге прославлений виявився Єгипет через преподобного Паїсія, у ньому народженого, його ж чесним ім'ям і багатьма чеснотами збагатився. Батьки ж цього блаженного були благовірні, і боялися Бога, і в заповідях його ходили непорочно, і всілякими добрими ділами догодити Богові намагалися. Мали ж дітей семеро, і виховували їх у добрій настанові, щоб були вони наслідувачами батьківських чеснот. Було ж багатства в них досить, що й потребуючим щедро подавали: мали простягнену до щедрот руку. І скільки вкладали в руку убогим, те подвійно віддавалося їм із божественних дарів. А тому що ніхто з людей не може уникнути смерті, батько Паїсія з життя сього пішов, покинув чесній жінці своїй опіку над дітьми, серед яких найменший літами був хлопець Паїсій, і ним мати найбільше журилася. Одної ночі, коли заснула, мала таке видіння. Ангел Господній явився їй, кажучи: "Бог, Отець сиріт, послав мене до тебе, бо понад міру печаллю сповнюєшся, багатьма турботами про дітей охоплена. Хіба ти сама про них турбуєшся, а не Бог? Нині, відклавши печаль, дай Всемогутньому Богові одного із синів твоїх, в якому прославиться пресвяте Господнє завжди славлене ім'я". Вона ж відповіла ангелові: "Усі є Божі, і якщо Йому котрийсь угодний, хай візьме". Ангел же взяв Паїсія за руку і сказав: "Цей