Житія Святих - Червень - Данило Туптало

повчав їх про святу віру і зміцнював до мученицького подвигу, втішаючи майбутньою винагородою. Коли ж настала ніч, цілу провів з ними в молитві, псалмоспівах і славослів'ї Божому. Коли настав день, сів ігемон на судищі, і вивели в'язнів святих із темниці, і на допит поставили. Сказав до Леонтія: «Чи ти Леонтій?» Відповів святий: «Я». Сказав ігемон: «Якого ти чину, і як чарами та волхвуванням звабив нині воїнів, які завжди вірно цареві служили, і спонукав їх служити твоєму Богові?» Відповів Леонтій: «Я — воїн Христа мого, я син того правдивого світла, що просвітлює кожну людину, яка приходить у світ, і кожен, хто приходить до того світла, не спіткнеться. Знають Іпатій і Теодул, яке того світла начало, і дія, і повнота — сам Христос, Син Божий, Бог безначальний, Отцеві співприсутній, Світло від Світла, Бог від Бога. Його пізнавши, вони покинули богів своїх, з дерева, каміння і костей безсловесних тварин зроблених, бо недієві вони й немічні, легко можуть розбитися». Ігемон же, чуючи вільну Леонтієву мову, звелів слугам бити його сильно. Він же, битий, зводив очі свої до неба, звідки ж допомоги Божої чекав. До ігемона ж мовив: «О безумний кате! Тобі здається, що мучиш мене, — сам же з'їдаєшся серцем своїм, більше себе самого мучиш». Ігемон же після довгого биття звелів відвести святого Леонтія до темниці. До Іпатія ж і Теодула звернувся, кажучи: «Чому ви, відкинувши батьківські звичаї, у яких були виховані, і, воїнські залишивши нагороди, засмучуєте царя?» Святі ж відповіли: «Кращі отримали нагороди від Царя Небесного: дав Він нам хліб, що з неба сходить і ніколи не минається, і чашу вина, що з ребер Його витекла». Сказав до них Адріян: «Цих негідних слів і невідомо яких речень навчив вас поганий Леонтій? Я ж кажу вам: зробіть угодне цареві. Чи ви не знаєте його веління, що ті, котрі богів шанують, великих почестей і високих санів у війську удостоюються, а ті, що від богів відвертаються, лютими карами мають бути страчені?». Святі ж мученики Іпатій і Теодул відповіли, кажучи: «Наші високі сани на небасах, ти ж роби, що хочеш, якщо ти ревнитель скверних богів своїх і на нас, невинних, озброюєшся, але скоро загине життя твоє, час-бо днів твоїх закінчився». Адріян же сповнився люті, звелів тривуна, нагого, на катувальному дереві повісити й залізними кігтями обдирати тіло його, Теодула ж, на землі простягненого, бити без жалю. Святі доблесно терпіли ті муки, не казали нічого, лише молилися до Бога, як же святий Леонтій їх навчив, і взивали, кажучи: «Спаси нас, Боже, бо нема преподобного». Кат же, бачивши їх, що тверді й нездоланні перебувають у Христовій вірі, засудив їх на смерть — аби сокирою голови їм відтяти. Вони ж, на смерть ведені, співали: «Ти прибіжище наше, Господи, в руки Твої передаємо душі наші». І з радістю простягли під сокиру шиї свої за Христа, і стратили їх, — пішли до Господа прийняти приготований їм вінець із правиці Подвигоположника.

Після того знову вивели Леонтія святого й на судищі перед ігемоном поставили. І сказав до нього ігемон: «Пожалій, Леонтію, життя своє, щоб не терпіти важких мук, яких зазнали зваблені від тебе тривун і Теодул. Але послухай мене, принеси богам жертву, аби сподобитися від мене всіляких почестей, і від мого царя, і від цілого римського синкліту. Бо цар і ті, що з ним, вельми бажають бачити тебе». Відповів святий Леонтій: «Не буде мені того, щоб я бачив лице царя твого, ворожого й мерзотного Богові моєму. Але, якщо хочеш, Адріяне, стань ти другом Христові моєму — якщо те зробиш, покажу тобі, яку честь, і багатство, і спасення отримаєш навічно». Адріян же засміявся люто і сказав: «Чи хочеш, щоб я отримав таке спасення, яке дістали тривун і Теодул? Чи не знаєш, о найнечистіша голово, якою карою вони загинули?» Сказав святий: «Та кара, якої ти завдав їм, не є карою, а життям, і миром, і радістю. Нині вони радіють і веселяться, разом з ангельськими чиньми перебуваючи». Сказав Адріян: «Зрозумій, Леонтію, що я кажу. Хто з людей, що мають розум, зневажив коли це пресвітле сяйво сонця і великих богів Дія, Аполлона, Нептуна, Венеру та инших, щоб лютою і безчесною смертю закінчити життя своє? Справді ніхто, хіба кого ти зачарував». Відповів святий: «Чи ти не чув Писання, яке каже: боги язичників — біси, і подібними до них стануть ті, що їх роблять, і всі, що покладають на них надію. І хто, маючи здоровий розум, хотів би подібним бути до німого й бездушного каміння, яким є боги ваші, і, приносячи їм жертви, загинути безконечною смертю?»

Розгнівався кат, звелів мученика простягнути на землі, чотирьом міцним слугам бити його без жалю, проголошувачам ж кричати: «Ті, що зневажають наших богів і царським наказам не скоряються, такою карою гинуть!». Битий же був мученик доти, поки ті, що били, не знемогли. Святий же казав до ката: «Хоч і ціле моє тіло ранами розшматуєш, не здолаєш розуму мого, не будеш паном душі моєї». Тому звелів ігемон повісити його на катувальному дереві і ціле тіло його, ребра і гомілки гострим залізним знаряддям обдирати. Довго обдирали святого, у тяжких болях підносив він до неба свої очі й казав: «Боже мій, на Тебе уповаю, спаси мене, Господи». Тоді сказав кат до слуг: «Зніміть його з дерева, знаю-бо, що через те до неба зводить очі свої, аби впросити богів наших дати йому спочинок». Святий же Леонтій, те почувши, скликнув до нього голосно, з гнівом кажучи: «Згинь з богами своїми, окаянний і нечистий кате! Я до свого Бога молюся, аби подав мені силу і міць перетерпіти муки, які ти мені накладаєш». Кат же знову звелів повісити його стрімголов і каміння важке на шию його причепити. І так мученик висів довгий час і молився, кажучи: «Господи, Ісусе Христе, що зміцнив рабів Твоїх Іпатія і Теодула в ісповіданні пресвятого імени Твого, укріпи й мене, раба Твого, смиренного і грішного, щоб я зміг витерпіти муки ці. І не відступай від мене, надіє моя». Сказав Адірян: «Знаю, Леонтію, що богам нашим ти другом маєш бути». Відповів мученик: «Я є рабом Всемогутнього Бога, ти ж богів своїх раб, з ними ти і воїни твої загинете». У таких муках святий Леонтій цілий день страждав; наблизився вечір, і сонце до заходу схилилося. Звелів кат зняти святого мученика з