Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Потім промайнули більш нагальні думки. В якому вигляді повертатися до поселення? Уявила, як продефілюю оголеною по вулицях, усвідомлюючи, що за вікнами можуть ховатися чиїсь допитливі фізіономії, і щоки обпалило жаром. Але якщо перетворюся на вовчицю, ця поганка може знову побігти за альфою.

І я, згнітивши серце, побрела у поселення в людській подобі. Все ж сподіваюся, що ніхто підглядати не стане.

Добре хоч двері виявилися не замкнені. Мабуть, в поселенні не вважали за потрібне це робити. Та й навіщо? На крадіжку ніхто б не зважився. А враховуючи особливості перевертнів, їм, напевно, часто доводиться повертатися додому без ключів.

Як можна швидше прослизнула до своєї кімнати і впала на постіль, не піклуючись про те, що ноги брудні. Плювати на все! Втомилася я просто дико! Виявляється, у вигляді вовчиці встигла пробігти досить далеко. А коли долаєш ту ж відстань, як людина, відчуваєш на собі всі принади натруджених м’язів.

Сподіваюся тільки, що клята вовчиця не надумає робити такі прогулянки кожної ночі! Усередині почулося ображене скиглення. Я звеліла тварюці заткнутися і стулила повіки.

Цього разу заснути вдалося без проблем. І я дуже сподіваюся, що це не через те, що я переконалася – альфа не шукає сексуальних пригод на стороні.