Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

— Туди, де не згадуватимуть про події п'ятирічної давності.

Короткий темний погляд, а потім гранично спокійний і тихий хлопок дверей, що закриваються.

Я сідаю на підлогу, обіймаю коліна руками та схлипую. Ну от хто мене за язик тягнув? І як повернути все назад?