Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Але весь її вигляд кричить про інше — давай же, підійди до мене, не зволікай.

І я йду. Вона теж до мене кидається. Руки вивчають її досконале тіло, губи знаходять губи, весь світ звужується до нас двох. Кров шумить у голові, бажання настільки сильне, що мене буквально трясе.

І Міка теж тремтить вся, шепоче, щоб я не зволікав, щоб продовжував її чіпати і цілувати.

Кусаю її в шию та плече, зализую рани, притискаю до стіни та пожираю її губи. Опускаю руку, ковзаю долонею по животу, пірнаю в трусики. Глибоко втягую повітря. Вона тече вся, мокра така, що залишки мого терпіння на крихти перетворюються.

Розстібаю ремінь, спускаю джинси разом із боксерами, натягую презерватив. Міка до мене льне, підганяє. Губи облизує, щоки рожеві, в очах — несамовита хіть. Входжу в неї, гарячу, вологу, і стогін ледве стримую.

Кайф, чисте незамутнене задоволення. Електричним струмом пронизує хребет, я рухатися починаю. Швидко, потужно, жадібно. Міці подобається. Вона стогне і моє ім'я повторює. Задираю її футболку і сосок до рота втягую. Смачна. Дика. Моя.

— Боже, Алексе, — закочує вона очі, в шию мені нігтями впивається. Здавлює своїми м'язами зсередини, трясеться.

Я кінчаю з глухим риком. Втикаюсь лобом у її плече. І одразу розумію — мало, надто мало. Знову хочу Міку. Хочу всю ніч бути в ній, пробувати її на смак, у різні пози ставити, щоб вона билася в судомах оргазму і пошепки повторювала моє ім'я.

— Відпусти, — тихо просить вона.

— Потім колись, — хитаю головою. Підхоплюю її на руки та в кімнату свою тягну. Вона не пручається. Тільки обіймає мене і цілує кудись у скроню.

І знову в голові одне слово пульсує — моя. З цього дня Міка лише моя. Доки не зникне це дивне наслання.