Біжи або кохай - Люсі Лі

- Нема потреби. З пам'яттю у мене все гаразд, — різко відповіла.

- От і добре, — рикнув Стас.

- Ось і чудово. А тепер будьте такі добрі, залиште мої апартаменти. Раби теж потребують відпочинку.

- Раби так, а іграшки ні, — загрозливо вимовив чоловік сильніше втискаючи мене у своє тіло.  Приголомшивши мене. 

І я тієї ж миті чітко відчула своєю попою його ерегований член. Що загрозливо нагадував для чого взагалі я тут знаходжусь. 

Ой леле! Він чого ще хоче! Ну вже ні. Вдруге я йому не дамся, нехай і не сподівається. Тепер йому точно доведеться взяти мене силою, або придушити.

І я обурено скинула на Стаса злостивий погляд.

- Гаразд, я пожартував, — підіймаючи долоні до гори,  чоловік відсторонився. Відпочивай. Не хочу, щоб моя іграшка зламалася раніше часу, — в голосі  чоловіка вгадувався сарказм, але погляд був серйозним.

- Та я краще здохну, ніж ще раз під тебе ляжу! - крикнула. 

Враз очі  Корецького блиснули злістю, і він різко нахилившись,  боляче вхопив мене за підборіддя, розвертаючи до себе обличчям.

- А наступного разу й не треба під мене. Можеш і зверху, крихітко, — прошипів, мені в губи. Майже торкаючись. 

Наступної миті, припав до мого рота із жадібним всепоглинальним поцілунком. І я знову, як зачарована  палко відповіла. 

Відчуваючи, як тіло знов огортає вже знайома несамовита гаряча хвиля збудження. 

Але чоловік різко відсторонився, відпускаючи мене зі свого полону.

Тепер на мене дивився колишній Стас. Холодний, розважливий, безжальний.

- Солодких снів, дівчинко моя, — розпливаючись у холодній посмішці, оголюючи вищир білих зубів, прохрипів Стас.

- Та ти пішов, — кинула в спину. І коли він уже зачинив за собою двері, гірко заплакала.

Якщо він мене не прикінчить, то я сама себе вб'ю. Але так жити не хочу, не буду. бути домашньою повією, дівчинкою для сексу. Та, це поки що Корецький не награється. А потім що? Віддасть мене на розправу своєї зграї голодних псів. Потрібно тікати. Тільки як мені це провернути, я навіть не уявляю.