Біжи або кохай - Люсі Лі

Коли я увійшла у приміщення, то одразу нічого не змогла роздивитися. В кімнаті панувала ледь проглядна напівтемрява. Та бляклого світла що падало від нещільно заштореного вікна було достатньо, щоб розгледіти у дальньому кутку кімнати чоловічий силует.

Чоловік розслаблено розвалившись у кріслі, спостерігав за мною, як хижак. Здавалося що його погляд ловить кожен мій рух, кожен вдих. Ніби готується до смертельного стрибка.

Я одразу впізнала того, хто зараз мене пропалював поглядом. Цей запах із присмаком чилі та чогось терпкого, не сплутати ні з чим. Стас Корецький власною персоною. Цікаво, що йому від мене знадобилося дивлячись на ніч?

- Арі-іна, — прохрипів низько, ніби гарчачи. - Підійди, будь ласка, до мене.

Мені хотілося відповісти, що мені й тут добре. І якщо йому потрібно, то нехай сам підходить. Але ноги, не чекаючи команди мозку, самі понесли мене у перед, до нього.

Та що відбувається! Цей чоловік якось дивно впливає на моє тіло, викликаючи якісь первісні інстинкти. Тільки у нормальних людей, це бий та біжи, а в мене підкорися та бажай. Безтямно.

Божевілля, я зовсім уже втратила розум чи то від безвиході, чи то від страху.  Але я була ніби заворожена цим небезпечним чоловіком. 

- Ще ближче, — прохрипів низько вібруючи. 

В ту ж мить, я слухняно, боязко ступила босими ногами на м'який ворс килима. Що одразу приємно залоскотав ступні. 

Тепер я стою таким чином, що розсіяний падучий промінь місячного світла, повністю висвітлює мене. Даючи можливість краще роздивитись.

- А зараз роздягайся, Арино — хрипко видихнув.

- Ні, —  злякано відповіла, та мій  голос зрадницьки зірвався і спустився до шепоту. 

- Ти сьогодні була поганою дівчинкою. І тебе слід покарати, — настирно продовжив чоловік. Ніби рокочачи, пестячи моє тіло. Та  мене від цього його голосу кинуло в жар. А по шкірі вмить пробігли колючі мурашки. Як солодко та страшно. Як зворушливо та небезпечно одночасно.

Сама не зрозуміла як почала тремтячими пальцями, чи то від хвилювання, чи то від несподіваного збудження, розв'язувати пояс атласного халата. Мить, і легка тканина, ковзнувши по ніжній шкірі стегон, впала до ніг. До халата приєдналася і моя нічна сорочка. Я, переступивши через одяг 

Піднявши підборіддя з викликом  подивилася на чоловіка. Ніби кажучи, я приймаю твій виклик демоне. 

Його погляд жадібно впився в мої груди, живіт, стегна. Обпалюючи.

Відчуття повної оголеності та беззахисності перед цим чоловіком, давило та гостро врізалося у свідомість. Руки так і норовили прикрити голі груди, і щільніше стиснути стегна. Але я залишалася нерухомою. Стримуючи себе, та всіма силами контролюючи дихання, що враз почастішало. 

Підкоритися так, але показати, що я боюся — Ні за що!

- А тепер доторкнися до себе. Погладь себе Арі-іна, — ніби муркочучи, пророкотав. 

Стас сидів нерухомо. Та чорні очі вже палали ледь стриманою похіттю, а чуттєві губи розтяглися в кривій посмішці. Йому явно подобалося, те що він бачить перед собою. 

- Я не знаю... як, — голос  охрип від хвилювання, а губи пересохли. І я нервово їх облизала.

- Не повірю, що ти ніколи себе не пестила, — у його голосі відчувалася усмішка.

Проковтнувши вуглуватий ком, я несміло потягнулася руками до грудей. Спочатку я їх стисла, а потім почала відтягувати й несміливо перекочувати між пальцями затверділи від збудження горошинки. Груди налились та поважчали, а внизу живота почала повільно і тягуче закручуватись  лаву що палала. А тіснота, що ніби давила зі зсередини, почала стрімко розростатися з кожним вивіреним рухом моїх пальців.

Він правий, я часто себе пестила. Але одна річ, коли ти одна, а інша, коли за тобою спостерігають. 

Від цього всі почуття загострюються в сотні разів, а сором змішується з чимось забороненим, і від того ще більш бажаним та гострим.

Стас мене не чіпав, але мені достатньо було його палкого погляду, щоб збудиться більш ніж зазвичай. Відчувши як гаряче тягуче збудження заповнила моє лоно, я щільніше стиснула стегна.

- А тепер, починай пестити себе там, крихітко, — вже ніби гарчачи, важко видихнув. Мені не треба було підходити ближче, щоб зрозуміти що чоловік зараз збуджений, не менш мого.

Щоки обдало пекучим жаром, а рука поволі потяглася вниз. До містечка що пульсує, та вже палає від безмежного бажання,  щоб до нього торкнулися.

- Ні! - несподівано обірвав мене чоловік і я злякавшись, різко відсмикнула руку. - Не так. Я хочу, щоб ти зараз лягла на ліжко і розкрилася переді мною повністю. Щоб я міг все добре розгледіти, — прохрипів. 

Від його прохання, мене ніби окропом ошпарило. 

Я звичайно не незаймана, та й особливо сором'язливою  ніколи не була. Але, так просто, показати найінтимніше, та ще й перед мало знайомим чоловіком. Це понад мої сили.

- Стас, ні —  прохрипіла голосом що благає.

- Ти відмовляєшся підкоритися мені, дівчинко? – у його голосі незримо читалася погроза.

Ой леле, ну за що мені все це. 

Стас ще навіть із крісла не встав, а я  вже його шалено боюся і… бажаю одночасно. Жадаю знову бачити безсоромну темряву в його палких очах. Відчувати жорстку хватку чоловічих пальців на своїх стегнах, відчути  на своїй шкірі його дихання, що обпікає.

Судомно видихнувши, я на ногах, що не гнуться, повільно пройшла до величезного ліжка. Що було покрито чорним простирадлом. 

Раз вже почала, відступати нема сенсу. Якомога граціозніше, наскільки це можливо було в моєму стані, піднялася на величезне ложе. Постільна білизна була шовковою, тому приємно холодила розпалену шкіру.

Лежачи на спині і підтягнувши до себе коліна, я повільно розсунула стегна. Повністю розкриваючи себе перед ним. У цей самий момент мені здалося, що його очі в темряві блиснули. Видаючи щось звірине, неприборкане. І не встигла я, доторкнуться тремтячими пальцями до жаданого  містечка, як чоловік знову мене зупинив.

- Почекай, — хрипко видихнув.

Та скільки можна знущатися. Я вже була готова розплакатися від напруги, що давить усередині. Почуття сорому, і так уже поглинуло мене всю, а з ним ще й дике бажання кінчити.