Мала - Олекса Мун (Alexa Moon)

— Так, — відвертається до вікна, щоб я не бачила його емоцій. Декілька раз тисне на кнопку гучності, щоб я не почула голос співрозмовника. — Добре, — коротко відповідає та скидає. — Мені треба від'їхати. Ходімо, відвезу тебе.

— Я сама! — несподівано навіть для самої себе випалюю і, забравши речі, йду.

Додому приїжджаю пригнічена. Не сходиться... У голові нічого не сходиться. Я думала наша розмова внесе хоч якусь ясність, а все заплуталося ще гірше.

По совісті, я не маю права залишати Єфима одного в біді... Крім моральної підтримки, я нічого не зможу йому дати, але часом і цього буває достатньо.

Не встигаю зняти з себе куртку, як по дверях починають тарабанити. Смикаюся від несподіванки.

— Вето, відкрий! — лунає розгніваний голос з під'їзду. — Відкрий, я знаю — ти там! — Матвій стукає у двері та паралельно дзвонить у дзвінок.

Я повільно підходжу до дверей, щоб глянути в вічко й остаточно переконатися, що там Матвій, а не якийсь Джек-потрошитель, який невідомо звідки дізнався мою адресу та ім'я.

— Вета!

Відлітаю від дверей, бо Матвій сильно б'є кулаком по перешкоді, що розділяє нас. Якщо він так продовжуватиме, від неї залишаться одні тріски.

— Може, нам не варто зараз бачитися? — подаю голос.

— О! Ще як варто, — гірко сміється. — Відкрий двері!

І чого він тільки так сильно розлютився?

— Матвію, може мені викликати поліцію? Щоб ти заспокоївся?

— Викликай кого хочеш! Спочатку я винесу ці чортові двері, а потім решту. Можеш спершу викликати свого гусачка.

— Ти п'яний?

Ну, серйозно? Я навіть подумати не могла, що мій мирний, трохи дивний сусід може бути настільки агресивним. Якщо він п'яний, то це багато що пояснює.

— Ні, мала! Я тверезий та твердий у своїх намірах. — Стукає. — Відкривай!

— У яких намірах?

— Поговорити з тобою! З'явилася пара термінових питань!

- Поговорити й все? Обіцяєш, що й пальцем до мене не торкнешся?

Пауза.

Наївна дурепа!

— Двері відчини! — гарчить.

— Що там у вас діється? — чується голос літньої сусідки праворуч. — Зовсім збожеволіли? Ніч на дворі!

З якихось незрозумілих причин, поява сусідки мене лякає набагато сильніше, ніж злий Матвій. Тому я швидко провертаю замок і впускаю сусіда знизу до себе у квартиру.