Мала - Олекса Мун (Alexa Moon)

Я міцніше затягую вузол на грудях і залишивши відчинені двері, тікаю в спальню.

Лише кілька хвилин і ми вже сидимо за кухонним столом, вдихаючи аромат свіжозвареної кави.

— Не дивись на мене так, — підношу до губ чашку, ховаючи за нею слабу усмішку. Усі сили разом покинули мене. — Ти досягнув свого — пробрався під шкіру.

— Так краще. 

Усувається назад. 

— Тепер все ідеально!

Я з ним грайлива, відкрита, жива. Мені страшно і водночас хочеться, щоб він пожирав мене поглядом. Я не знаю, що буде вранці. Яке збочене катування мені підготує совість? Відразу перекриє горло чи мучитиме тривалий час? Але це буде завтра, а зараз я хочу подобатися тому, хто сидить навпроти мене. Відчувати, як він забирався під шкіру та влаштовується там назавжди.