Біжи або кохай - Люсі Лі

Сил пручатися бажанню що нас охопило в мене, вже не було. Я тільки щільніше стискала зуби, намагаючись стримати крики задоволення.

Ні не тут, не зараз, тільки не з ним. Будь ласка! Хай зараз він володіє моїм тілом, але я ніколи не дозволю опанувати мою душу.

Чоловік зі стогоном відірвавшись від моєї шиї, жадібно припав до грудей. Безсоромно почав мучити  верхівки що стали більш чуттєвими, від його напористих пестощів.  Торкаючись, облизуючи та кусаючи тверді горошинки. 

Від пожежі, що несподівано спалахнула в моєму тілі, я перетворилася на суцільний оголений нерв. Несвідомо вигинаючись назустріч його шаленим ласкам. Несамовито видихаючи хрипкий стогін, від чергового дотику жорстких губ до ніжної шкіри.

З черговим різким рухом стрімких пальців, що зараз беззастережно володіли  моїм лоном, я не витримавши, безсоромно стиснулася навколо них в настигнутому мене оргазмі. Щоб розсипатися, розлетітися і відпустити давлячу напругу. Здивовано відчуваючи як у несамовитому та солодкому екстазі стискаються м'язи моєї промежини.

Мені хотілося кричати на все горло. Вуха заклало від сильного тиску, ніби мене опустили під воду, а дихання перехопило. 

Боже мій! Хоч до цього в мене і були коханці, але я ніколи, з жодним з них, не відчувала чогось подібного. На межі страху та насолоди, ненависті та похоті. Мене всю трясло. Здавалося ніби тіло стало невагомим і я перетворившись на воду почала спливати за всепоглинаючу грань. Забираючи із собою помутнілу свідомість.

Із затемнення мене висмикнув, владний голос господаря.

- Яка чутлива іграшка мені дісталася, - задоволено хмикнув чоловік.

Опам'ятавшись, я ошелешено подивилася  на навислого монстра. Що зараз несамовито пропалював мене поглядом.

- Та що ви собі дозволяєте. Та як ви смієте, - прохрипіла, упираючись тремтячими долонями в могутні груди чоловіка. Намагаючись відштовхнути. 

Обличчя вже горіло від сорому й гніву, що клекотав усередині, гарячою лавою.

- Беру те, що мені належить по праву, - підігнувши бурову,  спокійно виплеснув  мені в обличчя.

- Я Вам не належу, - тремтячи всім тілом, хрипко відповідаю.

- А кому, належиш? –  в чорних проваллях, на мить спалахує вогник інтересу.

- Нікому..., собі, - випалила перше, що прийшло на думку. 

- А-ха-ха, - закинувши голову назад, чоловік хрипко розреготався.

А я вся зіщулившись, лише з побоюванням спостерігала за цим дійством. Не розуміючи, що такого смішного я могла сказати.

Відсміявшись, чоловік моментально змінився в обличчі. Повертаючи вже таку звичну мені кам'яну маску байдужості. Обдаючи знайомим колючим поглядом, сповненим презирства.

- Усі ви так спочатку говорите, - глузливо просипів чоловік.

Потім, різко відсторонившись від мене, підвівся з ліжка. Височіючи наді мною у весь свій величезний зріст. 

Цокнувши язиком і нахиливши голову набік, уважним поглядом пройшовся по моєму оголеному тілу:

По грудях, які так самозабутньо пестив хвилину тому, по ще тремтячому, від пережитого оргазму животі. 

- Досить, мені цих вистав, - вишкірився. 

А я, схаменувшись, різко стиснула безсоромно розведені стегна, та  спробувала стягнути вниз, задерту по шию сорочку, але даремно.

– І ще... відмовлятимешся від їжі..., покараю, - несамовито рикнув так, що в мене навіть волосся на потилиці дибки стало.

У кімнаті де мене тримали було нестерпно спекотно, але мене трусило в холодному ознобі. Я почувала себе повністю спустошеною та приниженою. 

Захоплення від  настигнутого пекучого оргазму, змінилося на повну апатію. Я навіть розплакатися не могла. Хоч сльози вже обпалювали щоки, що зараз горіли від сорому.

Тяжкі чоловічі кроки порушили тишу літньої ночі. Двері моєї клітки зі скрипом зачинилися на два клацання. 

Втомлено видихнувши, я повернулася набік, згортаючись у вже таку звичну мені позу, ембріона. Сил упорядковувати себе вже не було, і лише нарешті відсмикнувши шовкову тканину сорочки вниз, сховалася з головою під ковдрою.