Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані - Мартін Макдонах

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Як ці хто? Я не знаю.

КАТУРЯН: Є такі типи, що не поважають поліції. Я за все своє життя не мав ніяких неприємностей з поліцією. За все життя. І я...

АРІЕЛЬ: Не мав неприємностей дотепер.

КАТУРЯН: Га?

АРІЕЛЬ: Повторюсь. Ви не мали неприємностей з поліцією досі. Ви це мали на увазі?

КАТУРЯН: У мене зараз неприємності з поліцією?

АРІЕЛЬ: А чого ж ви тоді тут?

КАТУРЯН: Я думав, що допомагаю в якомусь вашому слідстві.

АРІЕЛЬ: А ми ніби ваші друзі й зайшли сюди з візитом ввічливості?

КАТУРЯН: Ви мені не друзі, ні...

АРІЕЛЬ: Вам зачитували права. Вас забрали прямо з дому. Вам зав’язали очі. Думаєте, ми друзям таке робимо?

КАТУРЯН: Ми не друзі, ні. Але я надіюся, що ми й не вороги.

Пауза.

АРІЕЛЬ: Я зараз дам тобі по голові.

Пауза.

КАТУРЯН: Га?

АРІЕЛЬ: Я що, бурмочу й не можна нічого розібрати? Тупольський, я бурмочу?

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ні, не бурмочеш. Ти чітко говориш.

АРІЕЛЬ: І я думаю, що не бурмочу.

КАТУРЯН: Не бурмочете. Я відповім на всі ваші питання. Вам не треба мене...

АРІЕЛЬ: «Ти відповіси на всі наші питання». Ще не було питань. «Ти відповіси на всі наші питання». Було питання: «Скільки ти ще будеш нас задовбувати?». От яке питання було.

КАТУРЯН: Я й не пробую вас задовбувати, я відповім на все, що ви спитаєте.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ну то почнемо.

Дивлячись на Катуряна, Аріель повільно відходить до стіни, закурює сигарету.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Як думаєте, чого ми вас сюди привезли? Ви ж, мабуть, щось підозрюєте.

АРІЕЛЬ: Слухай, може, відтарабанимо його? Ну скільки можна морочитись?

КАТУРЯН: Що..?

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, хто головний по справі — я чи ти? (Пауза.) Дякую. Не слухайте його. І все ж таки, як думаєте, чого ми вас сюди привезли?

КАТУРЯН: Я ламаю голову, але не можу придумати.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ламаєте голову, але не можете придумати?

КАТУРЯН: Ні.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: То так чи ні?

КАТУРЯН: Так.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Га?

КАТУРЯН: Бо я нічого не зробив. Я ніколи нічого не робив проти поліції, я ніколи нічого не робив проти держави...

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ви ламаєте голову, але не можете придумати жодної причини, чого ми вас сюди привезли?

КАТУРЯН: Я не можу придумати ні причини, нічого, але припускаю, що є якийсь зв’язок, тільки я не бачу ніякого зв’язку.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Зв’язку з чим? Чого з чим? Чи чого до чого?

КАТУРЯН: Що? Єдине — що ви забрали мої твори, коли мене забирали, і що вони у вас. Це єдине.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: І де вони в мене? Ви що, читали документи в мене на столі?

КАТУРЯН: Я не читав...

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Документи, щоб ви знали, страшне, які таємні. Дуже, дуже таємні.

КАТУРЯН: Може, очі вхопили якийсь заголовок. Тільки мигцем.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Що, периферійним зором?

КАТУРЯН: Так.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Стривайте. Щоб ви їх побачили периферійним зором, ви мали б розвернутись отак... (Тупольський розвертається боком, скоса поглядаючи на документи.) Бачите? Отак. Сидіти боком, отак.

КАТУРЯН: Я мав на увазі...

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Бачите? Отак сидіти. Боком.

КАТУРЯН: Я мав на увазі периферійне бачення знизу очей.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ага, периферійне бачення знизу очей.

КАТУРЯН: Я не знаю, яке для цього є слово.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Нема такого слова. (Пауза.) Чого має бути зв’язок між вашими творами і тим, що вас сюди забрали? Писати твори — це не злочин.

КАТУРЯН: Я теж так думав.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Звісно, з певними обмеженнями.

КАТУРЯН: Авжеж.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Безпека держави, безпека генеральної як там її... Я навіть не називав би це обмеженнями.

КАТУРЯН: І я не називав би це обмеженнями.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я сказав би, що це рекомендації.

КАТУРЯН: Так, рекомендації.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Дати певні рекомендації, про безпеку чогось там — це не злочин. А ви пишіть твори.

КАТУРЯН: Я так і думав. У цьому вся суть.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: У чому вся суть?

КАТУРЯН: Я маю на увазі, що згоден. Ви, мабуть, прочитали мої твори, мої казки та оповідки. Оті слова, що «поліція сяка-така», «уряд сякий-такий» — там же їх нема. Усі ці політичні... як їх назвати? «Уряд повинен робити так». Ой, ну що ви. Забудьте. Ви розумієте, що я кажу? Я кажу — якщо ти нагострив політичну сокиру, якщо ти маєш якісь політичні як-там-їх, то йди пиши есе, я знатиму, що читаю. Тримайся лівої лінії чи тримайся правої лінії, але подавай мені сюжет, розповідай. Розумієте? Одна велика людина сказала: «Перший обов’язок письменника — розповідати». Чи там було: «Єдиний обов’язок письменника — розповідати»? Так, мабуть, було «Єдиний обов’язок письменника — розповідати». Я не пам’ятаю, але все одно я це роблю — я розповідаю. Не гострю сокиру, нічого не гострю. Ніяких соціальних питань. І через те я не розумію, чого ви мене сюди привезли, не бачу, яка цьому причина, хіба що випадково в мене пролізло щось політичне, чи щось схоже на політичне, в такому разі покажіть мені, де воно. Покажіть, де ця гидота. Я її виправлю. Спалю к чорту. Розумієте?

Пауза. Тупольський дивиться на Катуряна.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я повинен заповнити один бланк. На той випадок, якщо під арештом з вами станеться щось погане. (Пауза.) Тут якась помилка з вашим ім’ям. Ваше прізвище Катурян, так?

КАТУРЯН: Так.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: А тут написано, що Катурян — це ваше ім’я.

КАТУРЯН: Моє ім’я — Катурян.

Пауза.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ваше ім’я — Катурян?

КАТУРЯН: Так.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: І прізвище Катурян?

КАТУРЯН: Так.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Тобто вас звати Катурян Катурян?

КАТУРЯН: Мої батьки любили гумор...

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Гм. По батькові?

КАТУРЯН: Катурянович.

Тупольський дивиться на нього. Катурян киває головою і знизує плечима.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Вас звати Катурян Катурянович Катурян?

КАТУРЯН: Я ж кажу — мої батьки були жартівники.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Мм. Якщо слово «жартівники» розшифровується як «тупі довбані ідіоти», то що ж...

КАТУРЯН: Не можу не погодитись.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ваша адреса — Кам’янець, 44–43?

КАТУРЯН: Так.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Де з вами мешкає...

КАТУРЯН: Мій брат. Міхал.

АРІЕЛЬ: Він дебіл, твій брат. Так?

КАТУРЯН: Він не дебіл. Просто до нього часом туго доходить.

АРІЕЛЬ: Туго доходить. Ясно.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Найближчий родич?

КАТУРЯН: Міхал? Чому найближчий родич? Він брат.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Катурян, це формальності. Розумієте? (Пауза.) Місце роботи.

КАТУРЯН: Кам’янецька бойня.

АРІЕЛЬ: Ти ж письменник.

КАТУРЯН: Ну то й що. Не так і погано.

ТУПОЛЬСЬКИЙ: Вам подобається там працювати?

КАТУРЯН: Ні, але не так і погано.

АРІЕЛЬ: Різати тварин.

КАТУРЯН: Я не ріжу. Я розбираю.

АРІЕЛЬ: О, ти не ріжеш... Тільки розбираєш.

КАТУРЯН: Так.

АРІЕЛЬ: Ясно.

КАТУРЯН: Я тільки розбираю.

АРІЕЛЬ: Ти тільки розбираєш. Ти