Убивчий білий - Джоан Роулінг

— Популярний спосіб самогубства?

— Так,— відповів Олівер,— але не такий безболісний, як багато хто сподівається. Більша частина препарату досі в нього у шлунку. Трохи є у дванадцятипалій кишці. Його вбило, власне, задушення, що показав аналіз тканин легенів і мозку. Амітриптилін, вочевидь, спожито для надійності.

— Відбитки на склянці й на пакеті з-під соку?

Олівер перегорнув сторінку в записнику.

— На склянці є тільки відбитки самого Чизвелла. Пакет знайшли у смітті, він порожній, відбитки — Чизвеллові і ще інші. Нічого підозрілого. Як можна очікувати, його брали руками, коли продавали. В пакеті соку ліків не знайшли. Препарат насипали одразу у склянку.

— А балон з гелієм?

— Теж Чизвеллові відбитки і ще інші. Нічого підозрілого. Історія така сама, як і з пакетом з-під соку — торкалися, коли продавали.

— В амітриптиліну є смак? — спитала Робін.

— Так, він гіркий,— відповів Олівер.

— Ольфакторний розлад,— нагадав Робін Страйк.— Після травми голови. Він міг не відчути смаку.

— Амітриптилін міг викликати у нього сонливість? — спитала Робін в Олівера.

— Цілком вірогідно, особливо якщо зазвичай він його не вживав, але в людей бувають несподівані реакції. Могло бути й збудження.

— Є сліди, які показують, де пігулки потовкли? — спитав Страйк.

— На кухні. Там на товкачі та в ступці знайшли сліди порошку.

— А відбитки?

— Його.

— Ви не знаєте, а ті гомеопатичні пігулки аналізували? — спитала Робін.

— Які-які? — перепитав Олівер.

— На підлозі була пляшечка гомеопатичних пігулок. Я на неї наступила,— пояснила Робін.— «Лахесіс».

— Нічого про це не знаю,— відповів Олівер, і Робін стало ніяково, що про таке згадала.

— На звороті лівої кисті була якась ранка.

— Так,— кивнув Олівер, повернувшись до своїх нотаток.— Подряпини на обличчі й невелика рана на руці.

— Ще й на обличчі? — перепитала Робін, завмерши з сандвічем у руці.

— Так,— відповів Олівер.

— Є пояснення? — спитав Страйк.

— Ти хочеш знати, чи пакет не натягнули на нього силоміць,— озвався Олівер; це було твердження, не питання.— МІ5 теж цікавилися цим питанням. Відомо, що він не сам собі залишив ці рани. Під нігтями нічого немає. З іншого боку, на тілі немає ушкоджень, у кімнаті немає безладу, жодних ознак боротьби...

— Тільки зігнута рапіра,— мовив Страйк.

— Усе забуваю, що ви там побували,— сказав Олівер.— Ви все це знаєте.

— Якісь сліди на рапірі?

— Її нещодавно чистили, але на руків’ї є відбитки Чизвелла.

— Який час смерті?

— Між шостою і сьомою ранку,— відповів Олівер.

— Але він був повністю одягнений,— уголос міркувала Робін.

— З того, що я про нього чув, виходить, що це буквально такий тип, який краще вмре, ніж потрапить комусь на очі в піжамі,— кисло пожартував Олівер.

— Тобто поліція схиляється до версії про суїцид? — спитав Страйк.

— Неофіційно скажу, що досить можливий відкритий вердикт. Є певні незбіги, які треба пояснити. Ви, звісно, знаєте про відчинені двері. Вони перехняблені. Їх неможливо зачинити, якщо тільки не ляснути як слід, тож є вірогідність, що їх не зачинили випадково. Можливо, Чизвелл не помітив, що не зачинив їх, але так само може бути, що вбивця не знав, як їх зачинити.

— Ти часом не знаєш, скільки існувало ключів до тих дверей? — поцікавився Страйк.

— Ні,— відповів Олівер.— І гадаю, що ви зрозумієте — ми з Ван мусили зображати тільки дуже побіжний інтерес, коли ставили питання.

— Це ж цілий міністр,— мовив Страйк.— Невже треба було зображати незацікавленість?

— Я знаю одне,— заявив Олівер.— Він мав купу причин накласти на себе руки.

— Наприклад? — спитав Страйк, занісши ручку над записником.

— Його покинула дружина...

— Буцімто,— відзначив Страйк, записуючи.

— ...вони втратили дитину, старший син загинув у Іраку, рідні казали, що він дивно поводився, пиячив, а ще мав серйозні фінансові проблеми.

— Так? — озвався Страйк.— Які, наприклад?

— Криза 2008 року лишила його майже банкрутом,— сказав Олівер.— І ще ота... ота історія, що ви її розслідували.

— А тобі відомо, де були шантажисти на час...

Олівер швидко, конвульсивно смикнувся, мало не перекинувши свою каву. Нахилившись до Страйка, він засичав:

— Ти що — не чув: накладено абсолютну заборону...

— Так, ми про це чули,— сказав Страйк.

— Ну от, а я свою роботу люблю.

— Добре,— незворушно кивнув Страйк, але заговорив тихіше.— Я перефразую питання. Чи цікавилися тим, де були Ґерайнт і Джиммі на час...

— Так,— коротко відповів Олівер,— і обоє мають алібі.

— Яке саме?

— Перший був у Бермондсі з...

— Не з Деллою? — бовкнула Робін, не стримавшись. Думка про те, що Ґерайнт зробив собі алібі з незрячої дружини, здалася їй негідною. У неї склалося враження — може, наївне,— що Делла не мала стосунку до кримінальної діяльності Ґерайнта.

— Ні,— лаконічно мовив Олівер,— і чи можна якось без імен?

— Тоді з ким? — спитав Страйк.

— Якийсь підлеглий. Сказав, що був з підлеглим, той тип це підтвердив.

— Є інші свідки?

— Не знаю,— відповів Олівер з тінню дратівливості.— Гадаю, що були. Алібі всіх задовольнило.

— А що Джи... інший?

— Цей був і Іст-Гемі зі своєю дівчиною.

— Правда? — спитав Страйк, записавши це.— Я бачив, як його повели до поліційного фургона ввечері напередодні смерті Чизвелла.

— Відпустили з попередженням. Але,— тихо додав Олівер,— шантажисти зазвичай не вбивають своїх жертв, правда?

— Якщо отримують від них гроші — ні,— відповів Страйк, записуючи.— Але Найт спіймав облизня.

Олівер глянув на годинник.

— Ще кілька питань,— спокійно мовив Страйк, не прибираючи ліктя з конверта, де містилися дані на Ієна Неша.— Ванесса щось знає про телефонний дзвінок до сина, який Чизвелл здійснив перед смертю?

— Так, вона щось про це казала,— відповів Олівер, гортаючи блокнот у зворотному напрямі.— Було два дзвінки близько шостої ранку. Один до дружини, другий — до сина.

Страйк і Робін знову обмінялися поглядом.

— Ми знали тільки про дзвінок до Рафаеля. Він ще й дружині дзвонив?

— Так, спершу подзвонив їй.

Олівер правильно зрозумів їхню реакцію і пояснив:

— Дружина абсолютно чиста. Її першу піддали розслідуванню, звісно, після того, як викреслили політичні мотиви. Сусіда бачив, як вона входила в будинок на Ебері-стріт ввечері й