Убивчий білий - Джоан Роулінг

— Не уявляю його її коханцем,— мовила Робін.

— «Чоловік з твоїми нахилами»,— процитував Страйк.— Шкода, що ти не можеш пригадати номер вірша.

— А є вірш про тих, хто спить зі старшою жінкою?

— Найвідоміші саме вірші на цю тему,— відповів Страйк.— Катул був закоханий у старшу жінку.

— Аамір не закоханий,— заперечила Робін.— Ти чув запис.

— Так, кохання там не чути, це точно. Однак я б хотів знати, звідки ті тваринні звуки, які він видає вночі. І на які скаржаться сусіди.

Ногу сіпав біль. Помацавши місце, де сходилися кукса і протез, Страйк зрозумів, що почасти це через те, що останній він чіпляв похапцем, у темряві.

— Не проти, якщо я заново...

— Та вперед,— відповіла Робін.

Страйк закасав холопу штанів і зняв протез. Нещодавно довелося протягом двох тижнів обходитися без нього, і тепер шкіра на кінці кукси почала протестувати проти поновленого тертя. Витягнувши з наплічника крем, Страйк щедро намастив його на червону шкіру.

— Треба було давно вже зробити,— вибачливо мовив він.

Виснувавши з наявності наплічника, що Страйк ночував у Лорелеї, Робін раптом подумала, що він міг бути зайнятий приємнішими речами, ніж піклування про ногу. Вони з Метью не мали сексу від самого святкування річниці.

— Посиджу трохи так,— сказав Страйк, закидаючи наплічник і протез на заднє сидіння «лендровера», де, як він тепер помітив, були тільки картатий термос і дві пластянки. Оце розчарування! В минулі рази з Лондона виїжджали з повною торбою харчів.

— Печива не брала?

— Я думала, ти хочеш схуднути.

— Всякий компетентний дієтолог скаже, що з’їдене в машині в дорозі не рахується.

Робін заусміхалася.

— «Калорії — то фігня: дієта Корморана Страйка».

— «Голодний страйк: як мене морили голодом у машині».

— Ну, ти ж мав поснідати,— озвалася Робін, і на власне роздратування знову подумала, що він міг просто знайти собі цікавіші справи.

— Я снідав. А тепер хочу печива.

— Якщо зголоднів, можемо десь зупинитися,— сказала Робін.— Часу маємо повно.

Робін натиснула на газ, обганяючи двійко повільних машин, а Страйк замислився про легкість і спокій, які не можна було приписати тільки полегшенню від знятого протеза чи навіть утечі з Лорелеїної квартири, від кітчевого декору і розбитого серця власниці. Сам той факт, що з Робін за кермом Страйк зняв протез замість сидіти, напруживши всі м’язи, був украй незвичним. Він не просто боровся з тривожністю, що після вибуху в машині та втрати ноги наплигувала щоразу, коли кермував хтось інший; Страйк також мав таємну глибоку відразу до водіїв-жінок — упередження, яким він (на власне переконання) завдячував жасним дитячим враженням від своїх родичок за кермом. Але і не через прозаїчне задоволення компетентністю Робін Страйк зрадів, коли вранці побачив її за кермом. Тепер, поглядаючи на дорогу, він відчув гострий спазм, повний водночас радості й болю,— це повернулися спогади: ніздрі знову виповнював аромат білих троянд, Страйк знову обіймав Робін на сходах у день її весілля, відчував доторк її губ до своїх серед спеки й сопуху парковки.

— Не передаси мені темні окуляри? — спитала Робін.— Отам у сумочці.

Страйк передав.

— Будеш чай?

— Пізніше,— відповіла Робін,— а ти пий.

Страйк узяв із заднього сидіння термос і налив собі повну пластянку. Чай був саме такий, як він любив.

— Я вчора питав у Іззі про заповіт Чизвелла,— сказав Страйк до Робін.

— Великий спадок? — спитала Робін, згадавши пошарпаний інтер’єр будинку на Ебері-стріт.

— Значно менше, ніж можна було уявити,— відповів Страйк, дістаючи записник, куди занотував усе, що розповіла Іззі.— Олівер мав рацію. Чизвелли останнє доїдають... звісно, у відносному сенсі,— додав він.— Вочевидь, батько Чизвелла спустив свої капітали на жінок і коней. Чизвелл дуже важко розходився з леді Патрисією. Її сім’я була багата і могла собі дозволити найкращих адвокатів. Іззі з сестрою не бідують завдяки рідним з боку матері. Мають трастовий фонд, що пояснює ошатну квартиру Іззі в Челсі. Мати Рафаеля отримала чималі аліменти, після яких Чизвелл лишився майже без нічого. Та й те, що мав, заклав у ризиковану гру на біржі за порадою свого зятя-брокера. Цей Торкс, наскільки я зрозумів, сильно тим переймається. Іззі просила нас сьогодні про це не згадувати. Криза 2008 року лишила Чизвелла ні з чим. Він намагався скласти плани на власну смерть. Коли лишився без грошей, записав, що передає коштовний спадок родини і Чизвелл-гауз старшому онуку...

— Принглу,— підказала Робін.

— Що?

— Прингл. Так називають старшого онука. Фіззі має трьох дітей,— пояснила Робін.— Іззі всякчас про них балакала. Прингл, Флопсі й Понг.

— Ісусе Христе,— зітхнув Страйк.— Якісь Телепузики.

Робін засміялася.

— ...а так Чизвелл, вочевидь, вирішив, що поверне статки, якщо продасть землю навколо Чизвелл-гаузу і не надто дорогі серцю предмети. Будинок на Ебері-стріт перезаклали.

— Тож Кінвара з кіньми живе в будинку прийомного онука? — спитала Робін, перемикаючи передачу, щоб обігнати вантажівку.

— Так, Чизвелл додав до заповіту лист із побажаннями і просив, щоб Кінвара лишилася в будинку на все життя чи поки не вийде заміж знову. Скільки років тому Принглові?

— Гадаю, зо десять.

— Ну, цікаво буде побачити, чи родина шануватиме прохання Чизвелла, адже одна з доньок думає, що Кінвара його вбила. Май на увазі, то велике питання, чи вистачить їй грошей на утримання будинку. Так мені вчора сказала Іззі. Іззі та її сестрі відписали по п’ятдесят тисяч, онукам — по десять кожному, і грошей на виконання останнього прохання небагато. Тож Кінварі лишиться тільки те, що зостанеться після продажу будинку на Ебері-стріт, плюс інші особисті речі й мінус усе цінне, що переписано на онука. Власне, чоловік лишив їй мотлох, який не продаси, і подарунки, які зробив протягом шлюбу.

— А Рафаель не отримає нічого?

— Його нема чого жаліти. За словами Іззі, там красуня-мама зробила кар’єру в царині грабунку багатих чоловіків. Він має успадкувати від неї квартиру в Челсі. Тож хай там що, а побудувати справу на тому, що Чизвелла вбили заради грошей, важко,— закінчив Страйк.— Як там у біса звати старшу сестру? Я не називатиму її Фіззі.

— Софія,— звеселилася Робін.

— Ага, гаразд, от її можна виключити. Я перевірив, ранком смерті Чизвелла вона була на уроці їзди верхи для інвалідів. Рафаель від смерті батька не мав жодного зиску,