Маятник Фуко - Умберто Еко
«Там є дивовижні речі, знаєте», говорила вона. «Книги, де говориться про цілющі трави, інструкції для створення гомункулюса, пам'ятаєте, як це зробив Фауст із Геленою Троянською; Якопо, створімо його, я так хотіла б мати від тебе гомункулюса, потім він буде нам за таксу. Це легко, в тій книжці говориться, що досить зібрати у пробірку трохи чоловічого сім'я, тобі ж, сподіваюся, це буде неважко, не червоній, дурнику, тоді це треба змішати з гіпоменом, мені здається, це та рідина, яку декретують, ні, не декретують, як це кажеться?…»
«Секретують», підказав Діоталлеві.
«Невже? Словом, яку декретують жеребні кобили, я розумію, що це важче, — якби я була жеребною кобилою, я б нізащо не дозволила, щоб у мене брали гіпомен, особливо якісь чужі люди, — але я гадаю, його можна купити вже спеціально запакованим, як agarbatties. Тоді поміщаєш усе це в посудину, залишаєш настоюватися впродовж сорока днів, і поступово бачиш, як утворюється малесенька фігурка, зародочок, який ще через два місяці стає надзвичайно граціозним гомункулюсом, виходить і стає до твоїх послуг, — вони, здається, ніколи не вмирають, подумай тільки, він носитиме тобі на могилку квіти, коли ти помреш!»
«А кого ти там бачиш у тих книгарнях?» поспитав Бельбо.
«Фантастичних людей, людей, які розмовляють із янголами, витворюють золото, потім, професійних магів з обличчями професійних магів…»
«Яке ж обличчя має професійний маг?»
«Звичайно в нього орлиний ніс, брови, як у росіянина, грізні очі, волосся спадає йому на шию, як колись носили художники, він має бороду, але не густу, з прогалинами між підборіддям та щоками, вуса, які відстовбурчуються і падають пасмами на губу, — як же інакше, адже верхня губа у них сильно піднята і в бідолах видно криві зуби. З такими зубами вони не мали б усміхатися, але вони лагідно усміхаються, а очі (я, здається, казала, що вони грізні?) дивляться на тебе і викликають неспокій».
«Facies hermetica», зауважив Діоталлеві.
«Ось як? Я ж казала. Коли хтось заходить запитати про книгу, скажімо, з молитвами від злих духів, вони одразу підказують книгареві відповідне видання, якого в книгарні, звісно, якраз нема. Але якщо ти з ними зазнайомишся і запитаєш, чи ця книга справді допомагає, вони знову з розумінням усміхаються, ніби розмовляючи з дитиною, і кажуть тобі, що з такими речами жартувати не варто. Тоді пригадують випадки, коли дияволи накоїли їхнім знайомим усяких лих, ти лякаєшся, а вони заспокоюють тебе, запевняючи, що часто це просто від істерики. Словом, так і не відомо, чи вони в це вірять, чи ні. Вряди-годи книгарі дарують мені кілька паличок ладану, а одного разу мені подарували рученя зі слонової кістки проти зурочення».
«Тоді, якщо тобі доведеться там бувати», сказав їй Бельбо, «поспитай, чи не знають вони про цю нову серію видавництва „Мануціо“, і, можливо, покажи їм цей проспект».
Лоренца пішла з десятком проспектів. Впродовж наступних тижнів вона, мабуть, добре попрацювала, але я й не сподівався, що події розгортатимуться так швидко. Через кілька місяців пані Грація вже не могла впоратися з дияволістами, як ми визначили АВК з окультними інтересами. Адже за їх власною природою, ім’я їм було леґіон.
44
Викликай сили Стола Єдности згідно з Верховним Ритуалом Пентаграми, разом з Активним і Пасивним Духом, з Егейє та Аґла. Повертайся до вівтаря і виголошуй наступне Викликання Енохових Духів: Оl Sonuf Vaorsag Goho lad Balt, Lonsh Calz Vonpho, Sobra Z-ol Ror I Та Nazps, od Graa Та Malprg… Ds Hol-q Qaa Nothoa Zimz, Od Commah Та Nopbloh Zien…
(Israel Regardie, The Original Account of the Teachings, Rites and Ceremonies of the Hermetic Order of the Golden Dawn, Ritual for Invisibility, St. Paul, Llewellyn Publications, 1986, p. 423)
Нам пощастило, перша наша співбесіда була щонайвищого гатунку, принаймні для цілей нашого втаємничення.
З цієї нагоди тріо зібралося у повному складі — я, Бельбо та Діоталлеві, і коли ввійшов гість, у нас ледь не вирвався вигук здивування. Він мав facies hermetica, яке описала Лоренца Пеллеґріні, а до того ж був зодягнений у чорне.
Він увійшов, підозріливо оглядаючись довкола, і представився (професор Каместрес). На запитання «професор яких наук?» він зробив невиразний жест, ніби спонукуючи нас до стриманости. «Даруйте», мовив він, «я не знаю, чи панове займаються цією проблемою з погляду суто професійної, комерційної, а чи ви єсте пов’язані з якоюсь групою втаємничених…»
Ми заспокоїли його. «Це не надмірна обережність із мого боку», сказав він, «я просто не маю бажання зав’язувати стосунки з кимось із ОТО». І додав, відчувши наше збентеження: «Ordo Templi Orientis, зборище останніх самозваних послідовників Алістера Кровлі… Я бачу, панове далекі від… Тим ліпше, не буде упереджень із вашого боку». Він прийняв пропозицію сісти. «Розумієте, твір, який я хочу вам представити, сміливо протиставляється Кровлі. Ми всі, зі мною включно, все ще вірні одкровенням Liber AL vel legis, яка, як ви, мабуть, знаєте, була продиктована Кровлі 1904 року в Каїрі вищим розумом на ймення Айваз. І саме цього тексту дотримуються послідовники ОТО ще сьогодні, у всіх його чотирьох виданнях, перше з яких вийшло за дев’ять місяців до вибуху війни на Балканах, друге — за дев’ять місяців до Першої світової війни, третє — за дев’ять місяців до китайсько-японської війни, а четверте — за дев’ять місяців до кривавої громадянської війни в Іспанії…»
Мої пальці мимоволі сплелися. Він це помітив і похоронно усміхнувся: «Я розумію ваше вагання. Оскільки те, що я вам приніс зараз, це пропозиція п’ятого видання цієї книги, — що ж трапиться через дев’ять місяців? Нічого не трапиться, повірте мені, адже те, що я вам пропоную, це доповнена Liber legis, позаяк мені пощастило і мене відвідав не якийсь там простий вищий розум, а сам Аль, верховне начало, точніше, Гоор-паар-Краат, він же — двійник або містичний близнюк Ра-Гоор-Кхуїта. Єдине, що мене хвилює, — також із метою запобігти згубним впливам, — це щоб цей мій твір був опублікований до зимового сонцестояння».
«Можна спробувати», заохотливо мовив Бельбо.
«Це мене тішить. Ця книга викличе фурор у колах втаємничених, адже вони зрозуміють, що моє містичне джерело серйозніше
