Маятник Фуко - Умберто Еко
«Так, але кремній — це не метал, а металоїд».
«Ну навіщо так наголошувати на закінченні? А що ж таке rasa rosarum? Комп’ютери і Кабала».
«Яка теж не метал», стояв на своєму я.
Він провів нас до дверей. На порозі він сказав мені: «Казобоне, видавнича справа — це не наука, а мистецтво. Ми не робимо революцій, цей час уже минув. Давайте мені Кабалу. Ага, до речі, щодо вашого звіту про відрядження, я дозволив собі викреслити з нього спальний вагон. Не через скнарість, — гадаю, ви мене зрозумієте. Але річ в тім, що пошук вимагає, так би мовити, певного спартанського духу. Інакше втрачається віра».
Він знову скликав нас кілька днів потому. Сказав Бельбо, що в нього в кабінеті сидить один відвідувач, і йому хочеться, щоб ми з ним познайомилися.
Ми пішли. Ґарамон бесідував з огрядним добродієм, що мав обличчя тапіра, біляві вусики під великим тваринним носом і не мав підборіддя. Мені здалося, що я його знаю, потім я пригадав собі, це був той професор Браманті, якого я слухав у Ріо, референт, чи що там, ордену Рози і Хреста.
«Професор Браманті», сказав Ґарамон, «твердить, що саме настав момент, аби якийсь розважливий видавець, який відчуває культурну атмосферу цих років, розпочав видання серії книг з окультних наук».
«Тобто видавництво… „Мануціо“», підказав Бельбо.
«Хто ж іще?» хитро усміхнувся пан Ґарамон. «Професор Браманті, якого, між іншим, порекомендував мені один щирий друг, доктор Де Амічіс, автор тих чудових Хронік зодіака, що їх ми опублікували цього року, скаржиться, що поширені серії книжок, які видаються у цій царині — майже завжди в мало серйозних і мало вартих уваги видавництвах, які працюють занадто поверхово, непорядно, неохайно, скажу більше, неточно, — насправді не віддають належне багатству та глибині цієї ділянки студій…»
«Назрів час переоцінки цієї культури старожитности, після краху утопій новочасного світу», прорік Браманті.
«Святі речі говорите, професоре. Але ви повинні пробачити наше — Боже мій, не скажу неуцтво, а принаймні наші надто туманні знання на цю тему: що ви маєте на увазі, коли говорите про окультні науки? Спіритизм, астрологію, чорну магію?»
Браманті зробив скорботний жест: «О, ради Бога! Все це базіканина, яку пропонують наївним. Я говорю про науку, хоч і окультну. Звичайно, астрологія теж, якщо вона до речі, але не для того, аби повідомити друкарці, що наступної неділі вона зустріне юнака свого життя. Це радше серйозне дослідження, про Деканів, приміром».
«Розумію. Все дуже по-науковому. Звичайно, це нам відповідає, але чи не могли б ви розповісти дещо вичерпніше?»
Браманті зручно вмостився у кріслі й провів очима по кімнаті, ніби шукаючи астрального натхнення. «Звичайно, можна навести приклади. Я б сказав, що ідеальним читачем такої серії мав би бути адепт Рози і Хреста, а отже, людина, досвідчена in magiam, in necromantiam, in astrologiam, in geomantiam, in pyromantiam, in hydromantiam, in chaomantiam, in medicinam adeptam, цитуючи книгу Азот — ту, яку дала Ставрофорові таємнича діва, як оповідається в Raptus philosophorum[116]. Але знання адепта оширюється й на інші сфери, це фізіогнозія, у якій йдеться про окультну фізику, статику, динаміку та кінематику, астрологія або езотерична біологія, вивчення духів природи, герметична зоологія та біологічна астрологія. Додайте до цього космогнозію, яка вивчає астрологію, але під астрономічним, космологічним, фізіологічним, онтологічним поглядом, або антропогнозію, предметом якої є гомологічна анатомія, віщувальні науки, флюїдна фізіологія, психургія, соціальна астрологія та герметизм історії. Потім є ще якісні математики, тобто, як ви казали, арифмологія… Але фундаментальні науки могли б охоплювати космографію невидимого, магнетизм, аури, сни, флюїди, психометрію та ясновидющість (і загалом, вивчення інших із п’яти гіперфізичних чуттів), не кажучи вже про гороскопічну астрологію, яка перетворюється в карикатуру на знання, якщо нею не займатися з відповідною осторогою; відтак фізіогноміка, читання думок, віщувальні мистецтва (таро, сонники), аж до таких вищих ступенів, як пророцтво та екстаза. Буде потреба в достатній інформації про маніпуляцію флюїдами, про алхімію, спаґірику, телепатію, екзорцизм, церемоніяльну та заклинальну магію, основи теургії. Для власне окультизму я б запропонував дослідження в царині первісної Кабали, брахманства, гімнософії, ієрогліфів Мемфісу…»
«Тамплієрської феноменології», додав Бельбо.
Браманті засяяв: «Без сумніву. Але я забув, спершу слід дати якесь поняття про чорнокнижництво та відьомство небілих рас, ворожіння з імен, пророчу несамовитість, свідоме чудотворство, сугестію, йогу, гіпнозу, сомнамбулізм, ртутну хімію… Вронський радив брати до уваги техніки одержимців з Лудену, спазматиків із цвинтаря Сен-Медар, містичні напої, єгипетське вино, еліксир життя і арсеник[117]. Щодо засади зла, — я розумію, тут ми підходимо до найделікатнішої частини майбутньої серії, — я б казав, що слід ознайомитися з таємницями Вельзевула як самого достеменного знищення і Сатани як позбавленого влади князя, Евриномія, Молоха, інкубів та суккубів. Щодо засади добра, то варто взяти небесні містерії святих Михаїла, Гавриїла та Рафаїла, а також агатодаймонів. Тоді — містерії Ісіди, Мітри, Морфея, Самофракійські та Елевсинські містерії, а також природні містерії чоловічої статі, фаллос, Дерево Життя, Ключ до Науки, Бафомет, природні містерії жіночої статі, Церера, Ктеїс, Патера, Кібела, Астарта».
Пан Ґарамон нахилився вперед і сказав з улесливою усмішкою: «Не забувайте й про гностиків…»
«Звичайно ні, хоч саме на цю тему кружляє чимало всякого малосерйозного мотлоху. У будь-якому випадку, всякий здоровий окультизм — це Гноза».
«А що я казав», промовив Ґарамон.
«І всього цього, мабуть, вистачить», сказав Бельбо помірно питальним тоном.
Браманті надув щоки, враз перетворившись із тапіра на хом’яка. «Вистачить… на початок, але лише для початківців, — даруйте мені гру слів, — для втаємничених потрібно чогось більшого. Однак уже першими п’ятдесятьма томами ви могли б зачарувати публіку з тисяч читачів, які тільки й чекають на варте довіри слово… Заінвестувавши в кілька сотень мільйонів, — я тому й прийшов до вас, докторе Ґарамон, що знаю вашу готовість до найщедріших авантюр, — та передбачивши скромний відсоток для мене, як для відповідального за серію…»
Браманті сказав задосить і втратив усяку цінність в очах Ґарамона. І справді, той попрощався з ним поспіхом, розсипаючися щедрими обіцянками. Як завжди, група консультантів муситиме уважно розглянути його пропозицію.
42
Але знайте, що всі ми у згоді між собою, хоч би що ми говорили.
(Turba Philosophorum)
Коли Браманті вийшов, Бельбо зауважив, що йому варто б вийняти корок. Пан Ґарамон не знав цього виразу, і Бельбо декількома шанобливими парафразами спробував був пояснити йому, та надаремно.
«У кожному разі», сказав Ґарамон, «не будемо ускладнювати собі життя. Цей добродій
