Ацтеки, стверджує містер Кларк, для вирізання серця використовували поперечну торакотомію. Надріз здійснюється на передній стороні грудної клітки, починається з одного боку між другим і третім ребрами і тягнеться до протилежного боку. Кістки ламаються поперечно, імовірно за допомогою сильного удару зубилом. Утворюється зяюча діра. Легені, відкриті зовнішньому повітрю, одразу відмовляють. Жертва швидко непритомніє. Серце ще продовжує битися, і жрець пропускає руку всередину, щоб перерізати артерії та вени. Хапає орган, що досі пульсує, виймає його із закривавленого вмістилища і підіймає до неба.
Так це описував Бернардіно де Саагун у „Флорентійському кодексі“ та „Загальній історії Нової Іспанії“:
„Верховний жрець приніс оздоблену пір’ям тростину,
устромив її до грудей бранця, туди,
де було його серце, вимазав її кров’ю,
глибоко занурив її у кров.
Тоді підняв закривавлену тростину на знак підношення сонцю.
І сказав: „Оцей бо напій він дає для сонця“.
Слідом за тим він узяв кров бранця
у зеленій чаші, оздобленій пір’ям,
що її туди налив для нього інший жрець,
устромив до чаші тростину, теж оздоблену пір’ям,
а тоді відійшов, щоб наситити демонів“.
Пожива для демонів.
Яке велике значення має кров.
Я думаю про це, споглядаючи, як цівочка крові всмоктується в тонюсіньку піпетку. Куди не глянь, навколо мене розставлені штативи з аналізами крові, а повітря сповнює гул апаратів. Стародавні люди вважали кров священною речовиною, вмістилищем життя, поживою для монстрів, і тут я поділяю їхнє захоплення нею, хоча й знаю, що це лишень біологічна рідина, суспензія клітин у плазмі. Те, з чим я щодня працюю.
Середньостатистичне людське тіло вагою сімдесят кілограмів містить лише п’ять літрів крові. З них 45 % становлять клітини, решта – плазма, що являє собою хімічну сполуку, яка на 95 % складається з води, а решта – це протеїни, електроліти та поживні речовини. Хтось скаже, що розкладання крові на складники позбавляє її божественної сутності, та я не погоджуся. Саме тоді, коли дивишся на ті „цеглинки“, з яких складається кров, можна побачити її чудодійні властивості.
Апарат пікає, сповіщаючи мене, що аналіз завершився, а принтер видруковує детальний звіт. Я відриваю аркуш і вивчаю результати.
Один погляд – і я чимало дізнаюся про місіс Сьюзан Кармайкл, яку ніколи не зустрічав. У неї низький гематокрит – лише 28 при нормі 40. Вона страждає від анемії, нестачі червоних кров’яних тілець, які насичують кров киснем. Саме білковий гемоглобін, скупчений у цих дископодібних клітинах, робить нашу кров червоною, зафарбовує в рожевий колір нігтьове ложе й заливає таким гарним рум’янцем дівочі щоки. Нігтьові ложа місіс Кармайкл мають землисте забарвлення, а якщо підняти її повіки, то можна помітити, що кон’юнктива блідо-рожевого кольору. Оскільки у неї анемія, її серце змушене працювати швидше, щоб перекачувати розріджену кров артеріями, тому вона спиняється на кожному сходовому майданчику, аби перевести подих, аби заспокоїти пришвидшений пульс. Я уявляю, як вона згинається, схопившись рукою за горло, її груди надимаються, як ковальські міхи. Будь-хто, минаючи її на сходах, розуміє, що в неї проблеми зі здоров’ям.
А я зрозумів це, лишень прочитавши її аналіз.
Та це ще не все. На її піднебінні є червоні цятки – точкові крововиливи в тих місцях, де луснули капіляри і кров проникла до слизової оболонки. Мабуть, вона й сама не знає про ці малесенькі крововиливи. Можливо, вона помічала подібні у себе під нігтями чи десь на шкірі. Можливо, вона знаходить на собі синці, які з’явилися невідомо звідки, сині острівці на руках або стегнах, і ніяк не може пригадати, коли це вона могла поранитися. Вдарилась дверима автівки? Дитина, що вчепилася в ногу, щосили її стисла? Вона шукає якісь зовнішні чинники, коли насправді причина криється в її крові.
Її кров налічує двадцять тисяч тромбоцитів, хоча їх мало би бути вдесятеро більше. Без тромбоцитів, дрібненьких клітин, які сприяють згортанню крові, вона отримує синці від найлегшого удару.
Однак цей нікудишній папірець може розказати ще більше.
Я дивлюсь на рівень лейкоцитів і бачу пояснення її страждань. Апарат виявив мієлобласти – недозрілих попередників білих кров’яних тілець, яких не має бути у крові. Сьюзан Кармайкл має гострий мієлобластний лейкоз.
Я уявляю, яким буде її життя протягом наступних місяців. Я бачу, як вона лежить на операційному столі, її очі заплющені, їй проводять пересадку кісткового мозку.
Я бачу, як жмутами випадає її волосся, а тоді вона врешті здається і підставляє голову під електробритву.
Я бачу ранки, коли вона згинається над унітазом, довгі дні, коли вона лежить і дивиться у стелю, її
