Маятник Фуко - Умберто Еко
«Атож, будь ласка», мовив Бельбо. «Продовжуймо».
«Отже. Як усім відомо, за два дні до того, як Філіп видає наказ про арешт, і за місяць до його виконання, стіни Храму в невідомому напрямку покидає віз із сіном, запряжений волами. Про це говорить також Нострадамус в одній зі своїх центурій…» Пін знайшов відповідну сторінку свого рукопису:
Souz la pasture d’animawc ruminant
par eux conduits au ventre herbipolique
soldats cachés, les armes bruit menant…[55]
«Віз із сіном — то легенда», сказав я, «і я б не вважав Нострадамуса великим авторитетом в історіографії…»
«Люди, старші од вас, пане Казобон, вірили у багато пророкувань Нострадамуса. З іншого боку, я не настільки наївний, щоб вірити в історію з возом буквально. Це символ. Це символ очевидного і безперечного факту, що, знаючи про арешт, Жак де Моле передає командування і таємні інструкції своєму небожеві, графові де Боже, який стає таємним главою такого ж таємного Храму».
«Про це згадують історичні документи?»
«Офіційну історію», гірко посміхнувся полковник, «пишуть переможці. Згідно з офіційною історією такі люди, як я, не існують. Ні, за історією з возом стоїть щось інше. Таємне ядро переноситься в якусь тиху місцину і звідти починає будувати свою підпільну мережу. І з цього очевидного факту я розпочав свої пошуки. Уже віддавна, ще перед війною, я часто запитував себе, куди могли подітися ці героїчні братчики. Вийшовши на пенсію, я остаточно вирішив шукати якогось сліду. Саме тому, що втеча возу відбулась у Франції, там я й мав шукати місце першого зібрання підпільного ядра. Де саме?»
Він явно мав театральний талант. Ми з Бельбо бажали дізнатися — де? І не вигадали нічого ліпшого, ніж сказати: «Де ж?»
«Зараз скажу. Де народилися тамплієри? Звідки родом Гуґо де Паен? З Шампані, з околиць Труа. І в Шампані править Гуґо Шампанський, який через кілька літ, 1125 року, пристає до них у Єрусалимі. Відтак повертається додому, а тоді, як виглядає, встановлює стосунки з абатом Сіто і допомагає йому розпочати у його монастирі тлумачення і переклад якихось гебрейських текстів. Подумати тільки, рабинів Верхньої Бургундії запрошують до Сіто білі бенедиктинці, бенедиктинці святого Бернарда, щоб вивчати якісь там тексти, що їх Гуґо знайшов у Палестині. І Гуґо офірує ченцям святого Бернарда ліс у Бар-сюр-Обі, де буде зведене абатство Клерво. І що ж робить святий Бернард?»
«Починає підтримувати тамплієрів», сказав я.
«А чому? Чи ви знаєте, що він зробив тамплієрів могутнішими від бенедиктинців? Що він заборонив бенедиктинцям одержувати в подарунок землі і будівлі, дозволяючи натомість це тамплієрам? Ви ніколи не бачили Східного Лісу поблизу Труа? Це щось неосяжне, один маєток за іншим. А тим часом у Палестині лицарі не воюють, ви це знаєте? Вони влаштовуються у Храмі й замість того, щоб різати мусульман, заводять із ними дружбу. Входять у контакт з їх утаємниченими людьми. Загалом, святий Бернард, з фінансовою підтримкою графів Шампанських, створив орден, який у Святій Землі зійшовся з арабськими та єврейськими таємними сектами. Невидиме керівництво планує хрестові походи так, щоб орден міг існувати, а не навпаки, і закладає мережу влади, яка не підлягає королівській юрисдикції… Я не людина науки, я людина дії. Замість того, щоб робити різні здогади, я зробив те, чого не зробили численні балакучі вчені. Я подався туди, звідки походять тамплієри і де впродовж двох сторіч була їхня твердиня, де вони почували себе, як риба у воді…»
«Генсек Мао каже, що революціонер має почувати себе серед народу, як риба у воді», мовив я.
«Браво вашому генсекові. Тамплієри, які готували революцію величнішу, ніж та, якої прагнуть ваші косаті комуністи…»
«Вони вже не носять кісок».
«Не носять? Тим гірше для них. Тамплієри, як я говорив, не могли не шукати прихистку в Шампані. У Паені? В Труа? У Східному Лісі? Ні. Паен був і є крихітним містечком, а тоді, мабуть, там, щонайбільше, був замок. Труа — це місто, забагато людей короля повсюди. Ліс, який був власністю тамплієрів, був би першим місцем, куди б заглянули королівські стражники, що вони й зробили. Ні, сказав я собі: Провен. Якщо таке місце було, це безсумнівно був Провен!»
18
Якби наше око могло проникнути і бачити всередині землі, від полюса до полюса, або ж від того, що в нас під ногами, аж до антиподів, ми б із жахом побачили величезну брилу, вщент порізану тріщинами і печерами.
(Т. Burnet, Telluris Theoria Sacra, Amsterdam, Wolters, 1694, p. 38)
«Чому саме Провен?»
«Ви ніколи не бували у Провені? Магічне місце, це відчувається навіть нині, поїдьте туди. Магічне місце, все ще пропахле таємницями. А тоді, в XI столітті, це — осідок графів Шампанських, він залишається вільною зоною, куди не може стромляти свого носа центральна влада. Тамплієри тут як у себе вдома, ще сьогодні там є вулиця, названа на їх честь. Церкви, палаци, цитадель, що височить над усією рівниною, — і гроші, заклопотані купці, ярмарки, шамотня, в якій можна загубитися. Але передовсім, ще з доісторичних часів, підземні галереї. Мережа галерей, яка простягається під цілим пагорбом, справжнісінькі катакомби, деякі з них можна відвідати ще сьогодні. Місця, де можна проводити секретні зібрання; навіть
