Убивчий білий - Джоан Роулінг

Висунувши шухляду, Робін дістала пару контактних лінз, які там сховала. Спробувавши кілька різних, вона вирішила, що карі лінзи найбільш природно пасуватимуть до її рудувато-білявого волосся. Вона сторожко дістала лінзи — спершу одну, потім другу — і надягнула на свої сіро-блакитні райдужки. Очі сльозилися. Дуже важливо до них звикнути. В ідеалі Робін мала б носити їх цілі вихідні, але реакція Метью, коли той її побачив, її віднадила.

— Твої очі! — вигукнув він, кілька секунд збентежено її пороздивлявшись.— Чорт, це жахливо, зніми негайно!

Оскільки суботу вже зіпсувала напружена суперечка через незгоду щодо її роботи, Робін вирішила не носити лінзи у вихідні, бо вийде всякчасне нагадування Метью про те, що вона робитиме цілий наступний тиждень. Йому здавалося, що робота під прикриттям у Палаті громад — то державна зрада, а її відмова розповісти про клієнта чи цілі тільки погіршила ситуацію.

Робін раз у раз нагадувала собі, що Метью непокоїться про її безпеку і що не можна його за це винуватити. То була така собі розумова вправа, яку вона виконувала, мов покуту: не можна його звинувачувати за те, що непокоїться, тебе минулого року мало не вбили, він хоче для тебе безпеки. Втім, той факт, що в п’ятницю вона ходила в паб зі Страйком, непокоїв Метью більше, ніж будь-який потенційний убивця.

— А тобі не здається, що це збіса лицемірно? — спитав він.

Щоразу як він сердився, у нього напиналася шкіра навколо носа і верхньої губи. Робін помітила це давно, але останнім часом воно почало викликати в неї відчуття, близьке до відрази. Вона про це сказала навіть психотерапевтці. То було так бридко, так примітивно.

— Що лицемірно?

— Ходиш ото, випиваєш з ним...

— Метте, я працюю з...

— ...а потім нарікаєш, що я обідаю з Сарою.

— То обідай з нею! — огризнулася Робін, у якої від злості пришвидшився пульс.— Уперед! Власне, я її зустріла в «Червоному леві» з якимись чоловіками з роботи. Хочеш подзвонити Томові й доповісти, що його наречена випиває з колегами? Чи це тільки мені не можна?

Робін подумала, що ота напнута шкіра біля губ і носа у нього — мов морда: бліда вишкірена морда сердитого собаки.

— А ти б сказала мені, що ходила випити з ним, якби тебе не побачила Сара?

— Так,— відповіла Робін, втративши терпіння,— хоч і знала б, що ти все одно поведешся отак паскудно.

Напруження після цієї сварки — геть несерйозної порівняно з іншими цього місяця — тривало цілу неділю. Тільки за останні години Метью, у якого покращився настрій в передчутті матчу, став приязніший. Робін навіть зголосилася принести йому з кухні «Пероні» й поцілувала в чоло, перш ніж з полегшенням пішла до своїх лінз і до приготувань до завтрашнього дня.

Поступово дискомфорт в очах зник завдяки морганню. Робін пішла до ліжка, на якому лежав ноутбук. Підтягнувши його до себе, побачила, що прийшов лист від Страйка.

Робін,

У додатку трохи інформації про Вінна. Я тобі скоро подзвоню, дам інструкції на завтра.

КС

Робін роздратувалася. Страйк мав «затикати дірки» і працювати ночами. Він що думає, вона сама за вихідні не пошукала інформацію? І все ж Робін клацнула по першому з кількох додатків. Документ підсумовував знайдене Страйком в інтернеті.

Ґерайнт Вінн

Ґерайнт Івон Вінн, нар. 15 липня 1950 у Кардиффі. Батько — шахтар. Випускник школи для обдарованих дітей, зустрів Деллу в Кардиффському університеті. Був «консультантом з нерухомості», був її агентом на виборах, після виборів керував її громадською приймальнею в парламенті. Детальної інформації про попередню кар’єру в інтернеті немає. Мешкає з Деллою на Саутварк-Парк-роуд, Бермондсі.

Страйк зумів розкопати кілька неякісних фотографій Ґерайнта з його знаменитою дружиною, але обидві Робін уже знайшла і зберегла в себе на комп’ютері. Вона знала, як Страйкові довелося постаратися, щоб добути світлини Ґерайнта, бо сама довго шукала їх учора вночі, поки Метью спав. Преса, вочевидь, не вважала, що цей чоловік прикрашає фото. Щуплявий, лисуватий, він носив окуляри у важкій оправі, мав безгубий рот, слабке підборіддя й навислу верхню губу, і з усім цим був схожий Робін на гекона з зайвою вагою.

Страйк також додав інформацію про міністерку спорту.

Делла Вінн

Нар. 8 серпня 1947 року. Дівоче прізвище Джоне. Народилася і зростала у Долині Гламорган, Вельс. Сліпа від народження через двосторонню мікрофтальмію. Відвідувала Королівську школу св. Енодоха для незрячих з 5 до 18 років. Виграла численні нагороди на змаганнях з плавання серед підлітків. (Див. додані статті, а також інформацію про благодійний фонд «Ігрове поле»).

Робін за вихідні прочитала про Деллу Вінн все, що змогла, але ретельно проглянула обидві статті. Нічого нового до того, що вона вже знала, вони не додали. Делла працювала на благодійну організацію, що опікувалася правами людини, тоді висунула свою кандидатуру на вибори від виборчого округу у Вельсі, де народилася. Вона давно обстоювала розвиток спорту в неблагополучних районах, виступала за права спортсменів-інвалідів і підтримувала проекти, де спорт використовували для реабілітації поранених ветеранів. Її благодійний фонд, «Рівне ігрове поле», підтримував молодих спортсменів, а також спортсменів у скрутному становищі — через бідність чи фізичні вади; про нього багато писали у пресі. Численні відомі спортсмени брали участь у зборі коштів.

Статті, які надіслав Страйк, згадували і дещо, про що Робін уже знала з власної розвідки: Вінни, як і Чизвелли, втратили дитину. Донька Делли й Ґерайнта вкоротила собі віку в шістнадцять років, за рік до того, як Делла пішла на парламентські вибори. Трагедію згадували в усіх статтях, які читала Робін, навіть у тих, де йшлося про численні досягнення Делли Вінн. У своїй першій промові в парламенті Делла підтримала запропоновану гарячу лінію для тих, кого піддають цькуванню, але більше нічого про суїцид своєї дитини вона не говорила.

Задзвонив мобільний Робін. Перевіривши, чи зачинені двері у спальню, Робін узяла слухавку.

— Оце ти швидко,— нерозбірливо сказав Страйк з повним ротом сингапурської локшини.— Вибач... якось зненацька... я оце їм.

— Я прочитала твого листа,— сказала Робін. Почула металевий тріск і здогадалася, що то він відкриває бляшанку пива.— Дуже корисно, дякую.

— З маскуванням упоралася? — спитав Страйк.

— Так,— відповіла Робін і розвернулася подивитися на себе у дзеркалі. Просто дивина, як сильно колір очей змінює обличчя. Поверх карих очей вона збиралася вдягнути окуляри без